Il testamento di un pagliaccio - Francesco Guccini

Cari amici, ascoltatelo un momento

Sta per morire e così l’ha finita

La pagliacciata che chiamava vita

Sta per morire e ha fatto testamento

Cristalli di pensieri, ali di vento

Ululeranno cupi questa sera

Salmodieranno monaci in preghiera

Perché, sì in pace, lui muore contento

Di cosa muore?

Muore intossicato

Da sogni vani di democrazia

Rifiuta i compromessi alla bugia

Muor contento?

No, da disperato

Ma cosa importa, è giunto fino in fondo

Alla sua saga triste e divertente

A una vita ridicola e insipiente

Lui muore, infine, e noi restiamo al mondo

Vi vuole tutti, amici, al funerale

Con gli abiti migliori come a festa

Sarà civile, ma ci vuole in testa

Sei politici servi e un cardinale

Vaniloqui ed incensi siano attorno

Promesse non risolte, altri rumori

Non lesinate, amici peccatori

Qualche laica bestemmia per contorno

Poi ci vorrebbe qualche, a mia insaputa

Uno stilista mago del sublime

Un vip con la troietta di regime

E chi si svende per denari trenta

Un onesto mafioso riciclato

Un duro e puro, cuore di nostalgico

Travestito da quasi democratico

E che si sente padrone dello Stato

E per chiusura del mesto corteo

Noi tutti fingeremo un’orazione

Ricordando quel povero coglione

Cantando in gregoriano «marameo»

Poi morto, sia sepolto, e con le mani

Si sparga attentamente sul defunto

Quello che l’ha ridotto a questo punto

Le utopie, i sogni, i desideri vani

Risate di disprezzo, tutti i pianti

Momenti di dolore, gioia, d’ira

Accatastati, sia fatta una pira

E si appiccichi il fuoco a tutti quanti

Chiudete allora i cancelli e le porte

Che sgorga un fumo tossico e letale

Che ad ogni ingenuo, come lui, fa male

Come per lui, può condurre alla morte

A noi non resterà che andare via

E sciogliendoci da quel mortale abbraccio

Ricorderemo forse quel pagliaccio

E la sua lotta ingenua e così sia

Дорогі друзі, послухайте його на хвилинку

Він ось-ось помре, і тому він закінчив це

Витівки він назвав життям

Він ось-ось помре, і він склав заповіт

Кристали думок, крила вітру

Сьогодні ввечері вони будуть вити темно

Ченці будуть співати в молитві

Чому, так у мирі, він помирає щасливим

від чого він помирає?

Він помирає у нетверезому стані

Від марних мрій про демократію

Відмовтеся від компромісів, щоб брехати

Він помирає щасливим?

Ні, відчайдушний

Але яке значення, воно пройшло весь шлях

До його сумної та смішної саги

До смішного і безглуздого життя

Нарешті він помирає, і ми залишаємось у світі

Він хоче, щоб ви всі, друзі, були на похороні

З найкращим одягом, як на вечірці

Це буде громадянським, але це береться в голову

Шість слуг політиків і кардинал

Навколо ванілоквісти та пахощі

Невирішені обіцянки, інші чутки

Не скупіться, грішні друзі

Якесь світське богохульство як гарнір

Тоді це займе трохи, без мого відома

Чарівник-стиліст піднесеного

VIP з режимною шлюхою

І хто продається за тридцять доларів

Чесний перероблений мафіозі

Жорстке і чисте, ностальгічне серце

Переодягнений майже демократом

І що він відчуває себе господарем держави

І закрити сумну процесію

Ми всі будемо прикидатися молитвою

Згадуючи того бідолаху

Спів григоріанською «марамео»

Тоді мертвий, поховай, і своїми руками

Акуратно нанести на покійного

Що довело його до цього моменту

Утопії, мрії, марні бажання

Сміх презирства, весь плач

Моменти болю, радості, гніву

Складали, нехай вогнище зробить

І всіх підпалив

Потім закрийте ворота та двері

Цей отруйний і смертельний дим кидається

Що кожному наївному, як він, боляче

Щодо нього, то це може призвести до смерті

Нам залишиться лише піти

І звільнитися від цих смертельних обіймів

Ми можемо пам’ятати того клоуна

А його наївна боротьба і тому тому