Il Matto - Francesco Guccini

Mi dicevano il matto perchè prendevo la vita

Da giullare, da pazzo, con un’allegria infinita

D’altra parte è assai meglio, dentro questa tragedia

Ridersi addosso, non piangere e voltarla in commedia

Quando mi hanno chiamato per la guerra, dicevo:

«Beh, è naja, soldato!»

e ridevo, ridevo

Mi han marchiato e tosato, mi hanno dato un fucile

Rancio immondo, ma io allegro, ridevo da morire

Facevo scherzi, mattane, naturalmente ai fanti

Agli osti e alle puttane, ma non risparmiavo i santi

E un giorno me l’han giocata, mi han ricambiato il favore

E dal fucile mi han tolto l' intero caricatore

Mi son trovato il nemico di fronte e abbiamo sparato

Chiaramente io a vuoto, lui invece mi ha centrato

Perchè quegli occhi stupiti, perchè mentre cadevo

Per terra, la morte addosso, io ridevo, ridevo?

Ora qui non sto male, ora qui mi consolo

Ma non mi sembra normale ridere sempre da solo, ridere sempre da solo!

Вони казали мені божевільним, тому що я забирав життя

Як блазень, як божевільний, з безмежною радістю

З іншого боку, у цій трагедії набагато краще

Смійтеся один над одним, не плачте і перетворите це на комедію

Коли мене покликали на війну, я сказав:

— Ну, це наджа, солдате!

і я сміявся, я сміявся

Мене заклеймили, постригли, дали пістолет

Нечистий пайок, але я був щасливий, я сміявся до смерті

Я жартував, божевільних, звісно з піхотинцями

До господарів і повій, але я не пощадив святих

І одного разу вони зіграли мені, вони повернули послугу

І вони витягли з моєї рушниці весь магазин

Я знайшов ворога перед собою, і ми стріляли

Очевидно, що я порожній, він замість цього вдарив мене

Чому ці здивовані очі, чому як я впав

На землі смерть на мені, сміявся я, сміявся?

Тепер мені тут не погано, тепер я втішаюся тут

Але мені не здається нормальним завжди сміятися одному, завжди сміятися одному!