Il Bello - Francesco Guccini

Bello col vestito della festa, bello con la brillantina in testa

Bello, con le scarpe di coppale e l’andata un po' per male, ed in bocca il riso

amar…

Le donne treman quando monto la Gilera, fremono aspettando alla balera

Muoion spasimando nell’attesa che ad un mio cenno d’intesa io le stringa nel «casqué»

Modestamente: olè!

Poi mi decido e avanzo tra la folla, lalala, e con un fischio invito la più

bella, lalala

Lei mi stramazza sulla spalla, poverina, quell’odor di brillantina è il profumo

dell’amor

E mentre il tango dolcemente vola, sussurro piano: «Bambola, il tuo nome!»

Risponde dolce «Sguazzinelli Argìa, sto qui in fondo alla via al centoventitré.

Dimenticavo: olè!

Bello con la mossa, olè, dell’anca, bello mentre turbina la danza

Bello con lo sguardo vellutato ed il labbro corrucciato e la voluttà nel cor!

Oh, la stringo forte in una spastica carezza e nello spasimo una costola si

spezza

Ma che m’importa, poiché sono quasi un mito

Questo è il minimo tributo che una donna pagar dè…

Sono fatale: olè!

Tace il violino, si tace la chitarra, lalala, sazio d’amore la risbatto sulla

panca, lalala

Lei sta piangendo il suo dolore, poverina, quell’odor di brillantina non

scorderà mai più…

Mentre la notte tenebrosa impera, risalto al volo sulla mia Gilera:

Per questa sera ho troppo amato e sono stanco

La notte tutta in bianco non posso far perché

Sono anemico!

Olè!

Гарний із вечірнім платтям, красивий із жиром на голові

Гарний, з парними черевиками та трохи невдалою, та рисом у роті

люблю...

Жінки тремтять, коли я сідаю на Гілеру, вони тремтять, чекаючи біля танцювального залу

Вони вмирають в агонії, чекаючи мого знаку розуміння, щоб затягнути їх у «каске»

Скромно: оле!

Тоді я вирішую і просуваюся крізь натовп, лалала, і зі свистом запрошую найбільше

гарно, лаля

Вона падає мені на плече, бідолашна, цей запах жиру — це духи

любові

І поки танго тихо летить, я тихо шепочу: «Лялька, твоє ім’я!»

Він мило відповідає: «Сгуазінеллі Аргіа, я тут в кінці вулиці о сто двадцять третьому.

Я забув: Оле!

Прекрасний рухом стегна, красивий під час крутячого танцю

Прекрасна з оксамитовим поглядом і нахмуреними губами та ласкою в серці!

Ой, міцно стискаю її в спастичній ласці і в спазмі ребро так

розриви

Але яке мені значення, адже це майже міф

Це найменша данина, яку жінка віддає...

Я фатальний: оле!

Скрипка мовчить, гітара мовчить, крило, наповнене любов'ю, я б'ю його

лавка, лаля

Вона плаче від болю, бідолашна, того запаху жиру немає

ніколи не забуду...

Поки панує темна ніч, я підкреслюю політ на своїй Гілері:

За цей вечір я занадто сильно кохав і втомився

Цілу ніч у білому не можу допомогти

Я анемічний!

Оле!