Canzone Per Anna - Francesco Guccini

La luce incerta della sera getta fantasmi ed ombre sulla tua finestra

Non pensi o non vorresti più pensare

Bambine in fiore con sorrisi ambigui che lungo i colli si faranno cupi

Rincasano veloci per mangiare

E tu, che hai già conosciuto questo gioco

Non sai più com’era in quel passato

Non sai se sorridere od urlare

Non sei più bella come un tempo quando cercò il tuo corpo quello di un compagno

Dimmi se fu paura o fu piacere

Ma adesso senti il tempo che ti abbraccia come qualcosa che ti segna in faccia

Che non si vede ma che sai d' avere

È come quel male a cui non si dà il nome

Un' ossessione circolare

Fra la volontà ed il non potere

Brandelli di canzoni, frasi e televisioni parlano dalle finestre aperte

In un telegiornale qualcuno il bene o il male denuncia, auspica, avverte

Frasi del quotidiano ti sfiorano pian piano ed entrano senza toccarti

S’infilano negli angoli della tua casa suoni che tu non sai

Un uomo in canottiera, dietro ad una ringhiera, innaffia dei fiori cittadini

Un grido e un pianto acuto già spenti in un minuto segnalano tragedie di bambini

Odori di frittate e minestre riscaldate combattono lo smog di un diesel

Un fuoristrada assurdo che romba per partire e non va mai

E tu sei sola, sola, sola, sola

Ti senti sola, sola, sola, sola e pensi a un figlio temuto che ora non hai

Ma dura un attimo quel tuo pensiero, atomo incerto in mezzo al falso e al vero

Per lasciar posto ai giorni che vivrai…

Niente «se» e «forse», fra le occasioni avute e perse

Restano solo ore scomparse

Di certo hai solo quello che farai…

La luce incerta della sera fonde col buio che entra, e presto si confonde tutto

Come a chi guarda senza un fuoco

La luce accendi e in viso si disegna forse un sorriso che le labbra spiega

Come se fosse stato tutto un gioco…

Fa niente, danno in TV un programma intelligente

Ci vuole un tè aromatico e bollente

E poi che il sonno arrivi a poco a poco…

Непевне світло вечора кидає примари й тіні на ваше вікно

Ти не думаєш або не хочеш більше думати

Маленькі дівчата в цвіту з неоднозначними посмішками, які стануть похмурими вздовж пагорбів

Вони швидко приходять додому, щоб поїсти

І ви, хто вже знає цю гру

Ви вже не знаєте, як це було в минулому

Ти не знаєш, посміхатися чи кричати

Ти більше не такий красивий, як колись, коли вона шукала твоє тіло для супутника

Скажи мені, це був страх чи це було задоволення

Але тепер ви відчуваєте, що час обіймає вас, як щось, що позначає ваше обличчя

Яку не можна побачити, але ви знаєте, що маєте

Це як те зло, якому не дано імені

Кругова одержимість

Між волею і невладою

Уривки пісень, фрази і телевізійні програми говорять із відкритих вікон

У програмі новин хтось викриває добро чи зло, сподівається, попереджає

Щоденні фрази торкаються вас повільно і входять, не торкаючись

Звуки, яких ви не знаєте, проникають у кутки вашого будинку

Чоловік у безрукавці, за перилами, поливає якісь міські квіти

Крик і пронизливий крик вже загасили за хвилину сигналізують про дитячі трагедії

Запахи омлетів і підігрітих супів борються зі смогом дизеля

Абсурдний позашляховик, який рветься і ніколи не їде

І ти один, один, один, один

Ви почуваєтеся самотніми, самотніми, самотніми, самотніми, і ви думаєте про страшну дитину, якої у вас зараз немає

Але ця твоя думка триває якусь мить, непевний атом посеред фальшивого та правдивого

Щоб звільнити дорогу дням, які ти будеш жити...

Нічого «якщо» і «можливо», між тими можливостями, які були і втрачені

Залишилися лише відсутні години

Звичайно, у вас є тільки те, що ви будете робити...

Непевне світло вечора зливається з темрявою, що входить, і незабаром все плутається

Як той, хто дивиться без вогню

Світло вмикається, і, можливо, на обличчі з’являється усмішка, що пояснюють губи

Ніби все це була гра...

Не хвилюйтеся, вони встановили розумну програму на телевізор

Потрібен ароматний і киплячий чай

А потім помалу приходить сон...