Canzone Delle Domande Consuete - Francesco Guccini

Ancora qui a domandarsi e a far finta di niente

Come se il tempo per noi non costasse l’uguale

Come se il tempo passato ed il tempo presente

Non avessero stessa amarezza di sale

Tu non sai le domande, ma non risponderei

Per non strascinare le parole in linguaggio d’azzardo;

Eri bella, lo so, e che bella che sei;

Dicon tanto un silenzio e uno sguardo

Se ci sono non so cosa sono e se vuoi

Quel che sono o sarei, quel che saro' domani…

Non parlare non dire piu' niente se puoi

Lascia farlo ai tuoi occhi alle mani

Non andare… vai.

Non restare… stai

Non parlare… parlami di te

Tu lo sai, io lo so, quanto vanno disperse

Trascinate dai giorni come piena di fiume

Tante cose sembrate e credute diverse

Come un prato coperto a bitume

Rimanere cosi' annaspare nel niente

Custodire i ricordi, carezzare le eta'

E' uno stallo o un rifiuto crudele e incosciente

Del diritto alla felicita'

Se ci sei, cosa sei?

Cosa pensi e perche'?

Non lo so, non lo sai;

siamo qui o lontani?

Esser tutto, un momento, ma dentro di te

Aver tutto, ma non il domani

Non andare… vai.

Non restare… stai

Non parlare… parlami di te

E siamo qui, spogli, in questa stagione che unisce

Tutto cio' che sta fermo, tutto cio' che si muove;

Non so dire se nasce un periodo o finisce

Se dal cielo ora piove o non piove

Pronto a dire «buongiorno», a rispondere «bene»

A sorridere a «salve», dire anch’io «come va?»

Non c' vento stasera.

Siamo o non siamo assieme?

Fuori c’e' ancora una citta'

Se c’e' ancora balliamoci dentro stasera

Con gli amici cantiamo una nuova canzone…

…tanti anni, e sono qui ad aspettar primavera

Tanti anni, ed ancora in pallone

Non andare… vai.

Non restare… stai

Non parlare… parlami di te

Non andare… vai.

Non restare… stai

Non parlare… parlami di noi

Все ще дивуючись і вдаючи, що нічого не сталося

Наче час нам не так коштував

Ніби минулий час і теперішній час

У них не було тієї ж гіркоти солі

Ви не знаєте питань, але я б не відповідав

Щоб не тягнути слова мовою випадковості;

Ти була гарна, я знаю, і яка ти гарна;

Мовчання і погляд говорять про багато

Якщо є, я не знаю, які вони і чи хочете

Яким я є чи буду, яким буду завтра...

Не говори, не кажи нічого більше, якщо можеш

Нехай ваші очі зроблять це з вашими руками

Не йди... іди.

Не залишайся... залишайся

Не говори... розкажи мені про себе

Ти знаєш, я знаю, скільки вони втрачені

Тягни з днів, як повінь річки

Багато речей здавалися і вірили іншим

Як газон, покритий бітумом

Залишайтеся так 'баптіться ні в чому

Зберігайте спогади, пестіть віки

Це глухий кут або жорстока і необдумана відмова

Про право на щастя

Якщо ти там, то що ти?

Як ви думаєте і чому?

Я не знаю, ти не знаєш;

ми тут чи далеко?

Бути всім, на мить, але всередині вас

Мати все, але не завтра

Не йди... іди.

Не залишайся... залишайся

Не говори... розкажи мені про себе

І ми тут, голі, в цьому сезоні, який об’єднує

Все, що стоїть на місці, все, що рухається;

Я не знаю, народжується чи закінчується менструація

Чи дощ зараз з неба, чи не дощ

Готовий сказати "доброго ранку", відповісти "доброго дня"

Посміхнутися на "привіт", сказати "як справи?"

Сьогодні вночі вітру немає.

Ми чи не разом?

За межами ще є місто

Якщо він ще там, давайте потанцюємо в ньому сьогодні ввечері

З друзями співаємо нову пісню...

... багато років, а я тут чекаю весни

Багато років, а досі в балу

Не йди... іди.

Не залишайся... залишайся

Не говори... розкажи мені про себе

Не йди... іди.

Не залишайся... залишайся

Не говори... розкажи мені про нас