Canzone Delle Colombe E Del Fiore - Francesco Guccini

Amore, s’io fossi aria, le tue rondini vorrei

Per guardarmele ogni minuto e farle volare negli occhi miei

Quelle rondini bianche e nere che anche mute dicono tanto:

Tutta la gioia di mille sere ed un momento solo di pianto

Ed un momento solo di pianto ed un momento solo di pianto

Ed un momento solo di pianto…

Amore, mai sarò stanco di bermi tutto il tuo miele

Quando ridi o quando mi parli in me si gonfiano mille vele;

Quando un sogno od un tuo segreto ti fan seria e sembri rubata

Guizzan pesci tra i tuoi due fiori, rivive l’anima mia assetata

Rivive l’anima mia assetata, rivive l' anima mia assetata

Rivive l’anima mia assetata…

Amore, pensa s’io avessi una torre colombaria

Per far posare le tue due colombe stanche di volare in aria

Vederle alzarsi dritte nel cielo e atterrare fra le mie mani

Per carezzarle dentro ai miei oggi e baciarle fino a domani

E baciarle fino a domani, e baciarle fino a domani

E baciarle fino a domani…

Amore, nel mio giardino vorrei fiorisse la tua rosa

Perchè l’anima mia si perda dove il corpo rinasce e riposa

Quella rosa di primavera sempre rorida di rugiada

Misteriosa come la sera, balenante come una spada

Balenante come una spada, balenante come una spada

Balenante come una spada…

Amore, colomba, fiore, amore fragile e forte

Sfrontatezza e pudore, compagna di gioia e sorte

Sapore amaro e dolcezza, con l’arcobaleno fra le dita

Vorrei perdermi nel tuo respiro, vorrei offrirti questa mia vita

Vorrei offrirti questa mia vita, vorrei offrirti questa mia vita

Vorrei offrirti questa mia vita…

Люба, якби я був повітрям, я б хотів твоїх ластівок

Щоб щохвилини дивитися на них і змушувати їх летіти мені в очі

Ті чорно-білі ластівки, які навіть німі, багато говорять:

Вся радість тисячі вечорів і лише мить сліз

І мить тільки плачу і хвилина тільки плачу

І лише мить плачу...

Люба, я ніколи не втомлюся випивати весь твій мед

Коли ти смієшся чи коли ти розмовляєш зі мною, тисяча вітрил набухає всередині мене;

Коли твоя мрія чи таємниця робить тебе серйозним, і ти здається вкраденим

Поміж твоїми двома квітами мерехтять риби, оживає моя спрагла душа

Моя спрагла душа знову переживає, моя спрагла душа знову переживає

Моя спрагла душа знову переживає...

Люба, подумай, якби в мене була вежа голубника

Щоб два ваші голуби відпочили, втомилися літати в повітрі

Бачити, як вони піднімаються прямо в небо і приземляються в моїх руках

Щоб сьогодні пестити їх всередині себе і цілувати їх до завтра

І цілуйте їх до завтра, і цілуйте їх до завтра

І цілувати їх до завтра...

Люба, в моєму саду я б хотів, щоб твоя троянда зацвіла

Бо моя душа губиться там, де тіло відроджується і відпочиває

Та весняна троянда завжди червона від роси

Таємничий, як вечір, блиснув, як меч

Блискає, як меч, блимає, як меч

Блискає, як меч...

Любов, голубка, квітка, тендітна і сильна любов

Зухвалість і скромність, супутник радості і долі

Гіркий смак і солодкість, з веселкою між пальцями

Я хотів би загубитися в твоїх подихах, я хотів би запропонувати тобі це своє життя

Я хотів би запропонувати тобі це своє життя, я хотів би запропонувати тобі це своє життя

Я хотів би запропонувати тобі це моє життя...