Canzone Della Triste Rinuncia - Francesco Guccini

Le luci dentro al buio sono andate via

E l’allegria comprata è già sparita

Il giorno dopo è sempre la malinconia

Che spezza la magia di un’altra vita

La forza che ti lega è grande più di te

L’anello al collo si stringe sempre più

Non dare più la colpa al mondo o a lei

Per la rinuncia triste a quello che non sei…

Lo sai cosa vuol dire stare giorni interi

A buttar via nel niente solo il niente

Fai mille cose, ma sono sempre i tuoi pensieri

Che scelgono per te diversamente

Son stanco d’aver detto le cose che dirò

Di aver già fatto le cose che farò

Ma è tardi, troppo tardi, piangere ormai

Sulla rinuncia triste a quello che non fai…

Credevo l’incertezza possibilità

E il dubbio assiduo l’unica ragione

Ma quali scelte hai fatto in piena libertà

Ti muovi sempre dentro a una prigione…

Non è la luce o il buio né l’ero ed il sarò

Non è il coraggio che ti fa dir «vivrò»

È solo un’altra scusa che usare vuoi

Per la rinuncia triste a quello che non puoi…

Non voglio prender niente se non so di dare

Io e chissà chi decidono ciò che posso

Non ho la voglia o la forza per poter cambiare me stesso

E il mondo che mi vive addosso…

E forse sto morendo e non lo so capire

O l’ho capito e non lo voglio dire

Rimangono le cose senza falso o vero

E la rinuncia triste a quello che io ero…

Світло в темряві згасло

А куплене щастя вже зникло

Наступний день завжди меланхолійний

Це порушує магію іншого життя

Сила, яка зв’язує вас, більша за вас

Кільце на шиї все сильніше затягується

Не звинувачуйте більше ні світ, ні її

За сумну зречення від того, чим ти не є...

Ви знаєте, що таке залишатися цілими днями

Лише нічого не викидати в ніщо

Ви робите тисячу речей, але це завжди ваші думки

Хто вибирає для вас інакше

Я втомився казати те, що скажу

Я вже зробив те, що збираюся зробити

Але зараз пізно, пізно плакати

Про сумну відмову від того, чого не робиш...

Я думав, що можлива невизначеність

І постійні сумніви – єдина причина

Але який вибір ви зробили на повній свободі

Ти завжди рухаєшся всередині в'язниці...

Це не світло чи темрява, не те, що я був і буду

Це не сміливість змушує вас говорити «Я буду жити»

Це просто ще один привід, який ви хочете використати

За сумну відмову від того, чого не можеш...

Я не хочу нічого брати, якщо не знаю, що віддаю

Я і хтозна хто вирішу, що я можу

У мене немає ні волі, ні сили, щоб змінити себе

І світ, що живе на мені...

А може, я вмираю і не знаю, як зрозуміти

Або я це зрозумів і не хочу цього говорити

Речі залишаються без хибних чи істинних

І сумна зречення того, чим я був...