Canzone Dei Dodici Mesi - Francesco Guccini

Viene Gennaio silenzioso e lieve, un fiume addormentato

Fra le cui rive giace come neve il mio corpo malato, il mio corpo malato…

Sono distese lungo la pianura bianche file di campi

Son come amanti dopo l’avventura neri alberi stanchi, neri alberi stanchi…

Viene Febbraio, e il mondo è a capo chino, ma nei convitti e in piazza

Lascia i dolori e vesti da Arlecchino, il carnevale impazza, il carnevale

impazza…

L’inverno è lungo ancora, ma nel cuore appare la speranza

Nei primi giorni di malato sole la primavera danza, la primavera danza

Cantando Marzo porta le sue piogge, la nebbia squarcia il velo

Porta la neve sciolta nelle rogge il riso del disgelo, il riso del disgelo…

Riempi il bicchiere, e con l’inverno butta la penitenza vana

L’ala del tempo batte troppo in fretta, la guardi, è già lontana, la guardi,

è già lontana…

O giorni, o mesi che andate sempre via, sempre simile a voi è questa vita mia

Diverso tutti gli anni, ma tutti gli anni uguale

La mano di tarocchi che non sai mai giocare, che non sai mai giocare

Con giorni lunghi al sonno dedicati il dolce Aprile viene

Quali segreti scoprì in te il poeta che ti chiamò crudele, che ti chiamò

crudele…

Ma nei tuoi giorni è bello addormentarsi dopo fatto l’amore

Come la terra dorme nella notte dopo un giorno di sole, dopo un giorno di sole.

Ben venga Maggio e il gonfalone amico, ben venga primavera

Il nuovo amore getti via l’antico nell’ombra della sera, nell’ombra della sera.

Ben venga Maggio, ben venga la rosa che è dei poeti il fiore

Mentre la canto con la mia chitarra brindo a Cenne e a Folgore, brindo a Cenne

e a Folgore…

Giugno, che sei maturità dell’anno, di te ringrazio Dio:

In un tuo giorno, sotto al sole caldo, ci sono nato io, ci sono nato io…

E con le messi che hai fra le tue mani ci porti il tuo tesoro

Con le tue spighe doni all’uomo il pane, alle femmine l’oro, alle femmine l’oro.

O giorni, o mesi che andate sempre via, sempre simile a voi è questa vita mia

Diverso tutti gli anni, ma tutti gli anni uguale

La mano di tarocchi che non sai mai giocare, che non sai mai giocare…

Con giorni lunghi di colori chiari ecco Luglio, il leone

Riposa, bevi e il mondo attorno appare come in una visione, come in una visione.

Non si lavora Agosto, nelle stanche tue lunghe oziose ore

Mai come adesso è bello inebriarsi di vino e di calore, di vino e di calore…

Settembre è il mese del ripensamento sugli anni e sull' età

Dopo l' estate porta il dono usato della perplessità, della perplessità…

Ti siedi e pensi e ricominci il gioco della tua identità

Come scintille brucian nel tuo fuoco le possibilità, le possibilità…

Non so se tutti hanno capito Ottobre la tua grande bellezza:

Nei tini grassi come pance piene prepari mosto e ebbrezza, prepari mosto e

ebbrezza…

Lungo i miei monti, come uccelli tristi fuggono nubi pazze

Lungo i miei monti colorati in rame fumano nubi basse, fumano nubi basse…

O giorni, o mesi che andate sempre via, sempre simile a voi è questa vita mia

Diverso tutti gli anni, e tutti gli anni uguale

La mano di tarocchi che non sai mai giocare, che non sai mai giocare…

Cala Novembre e le inquietanti nebbie gravi coprono gli orti

Lungo i giardini consacrati al pianto si festeggiano i morti, si festeggiano i

morti…

Cade la pioggia ed il tuo viso bagna di gocce di rugiada

Te pure, un giorno, cambierà la sorte in fango della strada, in fango della

strada…

E mi addormento come in un letargo, Dicembre, alle tue porte

Lungo i tuoi giorni con la mente spargo tristi semi di morte, tristi semi di

morte…

Uomini e cose lasciano per terra esili ombre pigre

Ma nei tuoi giorni dai profeti detti nasce Cristo la tigre, nasce Cristo la

tigre…

O giorni, o mesi che andate sempre via, sempre simile a voi è questa vita mia

Diverso tutti gli anni, ma tutti gli anni uguale

La mano di tarocchi che non sai mai giocare, che non sai mai giocare

Che non sai mai giocare, che non sai mai giocare

Che non sai mai giocare, che non sai mai giocare…

Приходить тихий і світлий січень, спляча річка

Між чиїми берегами моє хворе тіло, моє хворе тіло лежить, як сніг...

По рівнині тягнуться білі ряди полів

Вони як коханці після пригод, чорні втомлені дерева, чорні втомлені дерева...

Настає лютий, і світ з головою, але в інтернатах і на площі

Залиш муки і одягайся як Арлекін, карнавал сходить з розуму, карнавал

божевільний ...

Зима ще довга, але в серці з'являється надія

У перші дні сонця хворі весна танцює, весна танцює

Березень співаючий приносить свої дощі, туман роздирає пелену

Внесіть у канали розталий сніг сміх відлиги, сміх відлиги ...

Наповни склянку, а з зимою скинь марну покуту

Надто швидко б'є крило часу, ти подивись на нього, він уже далеко, ти подивись на нього,

вже далеко...

О дні чи місяці, коли ти завжди йдеш, це моє життя завжди схоже на тебе

Кожен рік по-різному, але щороку однаково

Рука Таро, яку ти ніколи не вмієш грати, якою ти ніколи не вмієш грати

З довгими днями, присвяченими сну, настає солодкий квітень

Які таємниці відкрив у вас поет, хто назвав вас жорстоким, хто назвав вас

жорстокий…

Але в твої дні приємно заснути після кохання

Як спить земля вночі після сонячного дня, після сонячного дня.

Може вітається і дружній прапор, весна вітається

Нове кохання відкинуло старе в тінь вечора, в тінь вечора.

Ласкаво просимо, вітається троянда, яка є квіткою поетів

Поки я співаю її на гітарі, я тостую за Cenne і Folgore, я тостую за Cenne

а в Фольгорі...

Червень, ти зрілість року, я дякую Богу за тебе:

В один із твоїх днів під жарким сонцем я там народився, там народився...

І з урожаєм, який у вас в руках, ви приносите нам свій скарб

Вухами даєш хліб чоловікам, золото жінкам, золото жінкам.

О дні чи місяці, коли ти завжди йдеш, це моє життя завжди схоже на тебе

Кожен рік по-різному, але щороку однаково

Рука Таро, якою ти ніколи не вмієш грати, якою ти ніколи не вмієш грати...

З довгими світлими днями ось липень, лев

Відпочинь, пий і світ навколо постає як у видінні, як у видінні.

Ви не працюєте в серпні, у ваші втомлені довгі години простою

Ніколи ще не було так гарно бути п'яним вином і теплом, вином і теплом...

Вересень – місяць переосмислення років і віку

Після літа воно приносить використаний дар розгубленості, здивування...

Ти сидиш, думаєш і знову граєш у гру своєї особистості

Як іскри горять у вашому вогні, можливості, можливості...

Не знаю, чи всі зрозуміли жовтень твою велику красу:

У чанах жир, як повні череви, готуєш сусло і сп'яніння, готуєш сусло і

сп'яніння...

По моїх горах скажені хмари тікають, мов сумні птахи

Уздовж моїх мідних гір димлять низькі хмари, димлять низькі хмари...

О дні чи місяці, коли ти завжди йдеш, це моє життя завжди схоже на тебе

Кожного року різна, щороку однакова

Рука Таро, якою ти ніколи не вмієш грати, якою ти ніколи не вмієш грати...

Кала Ноембре і тривожні сильні тумани вкривають сади

Вздовж садів, присвячених плачу, вшановують померлих, с

мертвий...

Іде дощ, і твоє обличчя вологе від крапель роси

Ти теж колись зміниш свою долю на бруд дороги, на бруд

Вулиця…

А я засинаю, мов в летаргії, грудень, біля твоїх дверей

Протягом твоїх днів своїм розумом я сію сумні зерна смерті, сумні зерна

смерть…

Чоловіки та речі залишають на землі стрункі ледачі тіні

Але в твої дні від згаданих пророків народився тигр Христос, Христос

тигр…

О дні чи місяці, коли ти завжди йдеш, це моє життя завжди схоже на тебе

Кожен рік по-різному, але щороку однаково

Рука Таро, яку ти ніколи не вмієш грати, якою ти ніколи не вмієш грати

Що ти ніколи не вмієш грати, що ти ніколи не вмієш грати

Що ти ніколи не вмієш грати, що ти ніколи не вмієш грати...