Black-Out - Francesco Guccini

La luce è andata ancora via,

ma la stufa è accesa, e così sia

a casa mia tu dormirai, ma quali sogni sognerai

con questa luna che spaccherà

in due le mie risate e le ombre tue

i miei cavalli ed i miei fanti, il tuo

essere sordo ed i tuoi canti

tutti i ghiaccioli appesi ai fili,

tutti i miei giochi e i tuoi monili

i campanili, i pazzi, i santi e l’allegria.

E non andrà il televisore;

cosa faremo in queste ore?

rumore attorno non si sente,

giochiamo a immaginar la gente

corriamo a fare gli incubi indiscreti,

curiosi d’ozi e di segreti,

di quei pensieri quotidiani

che a notte il sonno fa lontani

o che nei sogno sopra a un viso,

diventan urlo od un sorriso

il paradiso, inferno, mani, l’odio e amore.

Avessi sette vite a mano,

in ogni casa entrerei piano

e mi farei fratello o amante,

marito, figlio, re,

brigante o mendicante o giocatore

poeta, fabbro, papa, agricoltore.

Ma ho questa vita e il mio destino

e ora cavalco l’Appennino

e grido al buio più profondo

la voglia che ho di stare al mondo

in fondo è proprio un gran bel gioco

a fare l’amore tanto e non bere poco.

E questo buio, che sollievo,

ci dona un altro medio-evo

io levo dall’oscurità tutta la nostra civiltà

velocità di macchine a motore,

follia di folla e di rumore

e metto ritmi più lontani, di bestie,

legni e suoni umani

odore d’olio e di candele, fruscio

di canapi e di vele

il miele, il latte, i pani e il vino vero.

Ma chissà poi se erano quelli

davvero tempi tanto belli

o caroselli che giriamo

per l’incertezza che culliamo

in questa giostra di figure e suoni,

di luci e schermi da illusioni

di baracconi in bene o in male,

di eterne fughe dal reale

che basta un po' d’oscurità per

darci la serenità semplicità,

sapore sale e ritornelli.

Non voglio tante vite a mano,

mi basta questa che viviamo

comuni giorni intensi o pigri,

gli specchi ambigui dei miei libri

le tigri della fantasia,

tristezze ed ottimismo ed ironia.

Ma quante chiacchiere stavolta,

che confusione a ruota sciolta

io so che è un pezzo che parliamo,

ma è tanto bello non dormiamo

beviamo ancora un po' di vino,

che tanto tra due sorsi è già mattino.

Su sveglia e guardati d’attorno,

sta già arrivando il nuovo giorno

lo storno e il merlo son già in giro,

non vorrai fare come il ghiro

non c'è black-out e tutto è ormai finito,

e il vecchio frigo è ripartito

con i suoi toni rochi e tristi

scatarra versi futuristi

lo so siam svegli ormai da allora,

ma qualche cosa manca ancora

finiamo in gloria amore mio,

e dopo, a giorno fatto, dormo anch’io.

Світла ще немає,

але піч увімкнена, і нехай буде так

в моєму домі ти будеш спати, а які сни будуть тобі снитися

з цим місяцем, що розколеться

у двох мій сміх і твої тіні

мої коні і мої піші солдати, ваші

будь глухий і твої пісні

всі бурульки, що звисають зі ниток,

всі мої ігри і твої коштовності

дзвіниці, божевільних, святих і щастя.

І телевізор не піде;

що ми будемо робити в ці години?

ти не чуєш шуму навколо себе,

давайте пограємо в уяву людей

давайте бігти, щоб нам снитися непомітні кошмари,

цікавиться неробством і секретами,

тих повсякденних думок

що сон віддаляє тебе вночі

або що у снах над обличчям,

стати криком чи посмішкою

рай, пекло, руки, ненависть і любов.

У мене було сім життів,

у кожну хату я входив повільно

і я б зробив собі брата чи коханця,

чоловік, син, король,

розбійник, жебрак чи гравець

поет, коваль, папа, хлібороб.

Але у мене є це життя і моя доля

а тепер я катаюся на Апеннінах

і плакати в найглибшій темряві

бажання, яке я маю бути у світі

адже це чудова гра

кохатися багато, а не пити мало.

І ця темрява, яке полегшення,

дає нам ще одне Середньовіччя

Я піднімаю всю нашу цивілізацію з темряви

швидкість моторних машин,

божевілля натовпу і шуму

і я ставлю більш далекі ритми, звірів,

лісу та людських звуків

запах олії і свічок, шелест

з канатів і вітрил

мед, молоко, хліби та справжнє вино.

Але хто знає, чи були вони такими

справді такі прекрасні часи

або каруселі, які ми обертаємо

за невизначеність, яку ми гойдаємо

в цій каруселі фігур і звуків,

вогнів і екранів ілюзій

побічних ефектів на користь чи на зло,

вічних втеч від реальності

що трохи темряви достатньо

дай нам спокій, простоту,

смак солі та рефренів.

Я не хочу стільки життів від руки,

мені цього достатньо, що ми живемо

звичайні зайняті або ліниві дні,

неоднозначні дзеркала моїх книг

тигри фантазії,

смуток, оптимізм та іронія.

Але скільки розмов цього разу,

який вільний безлад

Я знаю, що ми розмовляли деякий час,

але так красиво ми не спимо

давай вип'ємо ще вина,

що ранок між двома ковтками.

Прокинься і подивись навколо себе,

новий день вже настає

шпак і дрозд уже навколо,

ти не хочеш бути схожим на соню

немає затемнення, і все закінчилося,

і старий холодильник знову запустився

з його хрипкими і сумними тонами

він викликає футуристичні вірші

Я знаю, що з тих пір ми не спали,

але чогось все одно не вистачає

ми закінчимо у славі моя любов,

а пізніше, коли день закінчиться, я теж сплю.