Ballando Con Una Sconosciuta - Francesco Guccini

Con gesti da gatto infilava sui tetti le antenne

In alto d' estate sui grattacieli della periferia

Come un angelo libero, in bilico sulla città

«Non c'è solo il vento», diceva, «anche la luce può portarti via

Se hai tempo da perdere e dentro la giusta elettricità

E se da sempre ti aspetti un miracolo.»

Captare è un mestiere difficile in questa città

Nel cielo ricevere, trasmettere e poi immaginarsi qualunque cosa

Per ferire il silenzio che tutti hanno dentro di sé

Ma lui credeva nelle ferite e si sfiorava, si toccava nel cuore con la mano

nervosa

Guardando le nuvole correre via impazienti da lì

Da quel tetto sospeso sugli uomini…

Finchè un giorno un’antenna ribelle ai programmi di quiz

Fece sparire le strisce e nel cielo, trasmise l’immagine della Madonna

Una donna normale, non male, che disse così:

«Io spengo la luce, se vuole io posso fare una musica più forte del vento

Posso anche uscire dal monitor, dalla gravità

Potremmo ballare anche subito se lei non ha fretta e non vuole tornare laggiù.»

E noi siamo sempre veloci a cambiare canale

Ma coi piedi piantati per terra, guardando la vita con aria distratta

Senza entrare nel campo magnetico della felicità

Felicità che sappiamo soltanto guardare, aspettare, cercare già fatta

Quasi fosse anagramma perfetto di facilità

Barando su un’unica lettera…

Conoscevo quell’uomo e per questo racconto di lui

È sparito da allora e nessuno ha scoperto dov'è

Ma un dubbio, un sospetto od un sogno io almeno ce l' ho:

Provate a passare in una sera d' estate vicino ai grattacieli di periferia

Provate a sentire, captare, trasmettere e poi raccontare qualcosa:

Se allora sentite una musica son loro che ballano in bilico sulla città…

Котячими жестами він висмикнув антени на дахи

Високо влітку на хмарочосах передмістя

Як вільний ангел, ширяє над містом

«Там не тільки вітер, — сказав він, — ще й світло може забрати вас

Якщо у вас є час витрачати і правильна електрика всередині

І якщо ти завжди очікував дива».

Зйомка – важка робота в цьому місті

У небі приймайте, передавайте, а потім уявляйте будь-що

Пошкодити тишу, яку кожен має в собі

Але він повірив у рани і торкнувся, торкнувся його серця рукою

нервовий

Спостерігаючи, як хмари нетерпляче мчать звідти

З того даху, підвішеного над чоловіками...

До одного дня повстанська антена до програм вікторини

Він змусив зникнути смуги, а на небі передав образ Мадонни

Нормальна жінка, непогана, яка сказала так:

«Я вимикаю світло, якщо хочеш, я можу зробити музику сильнішою за вітер

Я також можу вибратися з монітора, з гравітації

Ми могли б навіть потанцювати відразу, якщо ти не поспішаєш і не хочеш туди повертатися».

І ми завжди швидко змінюємо канали

Але з моїми ногами на землі, дивлячись на життя з розсіяним виглядом

Не входячи в магнітне поле щастя

Щастя, що ми тільки вміємо шукати, чекати, шукати вже зроблено

Ніби це була ідеальна анаграма легкості

Обман на одній букві...

Я знав цього чоловіка і тому розповідаю йому про це

З тих пір він зник, і ніхто не дізнався, де він

Але принаймні в мене є сумнів, підозра чи сон:

Спробуйте пройти повз літнім вечором біля приміських хмарочосів

Спробуйте почути, захопити, передати, а потім сказати щось:

Тож якщо ти чуєш музику, вони танцюють на тезі над містом...