The Poem of Dark Subconscious Desire - Enslavement of Beauty

All dressed with horror but still so fucking beloved

The queen of darkness, the empress of thoughts

All swept in tears I awoke and beheld

She was indeed a sight for sore eyes

The raven painted my heart with a daemons blood

I fell asleep in a cradle of immortal art

Though I saw an angel flee from the high tower of God

Curiously I beheld the darkness ripping the heavens apart

Then I subconsciously left this world

Another journey through a point of bliss

A darker landscape filled with horror

Horror dissimilar to the one I used to know

The raven painted my heart with a daemons blood

I fell asleep in a cradle of immortal art

She embraced me gently as we drowned in flames

And chose to burn beside me

We were the darkness forever

The dagger in the holy inquisition’s hearts

…We were the darkness forever

Though I saw an angel flee from the high tower of God

Curiously I beheld the darkness ripping the heavens apart

We were the darkness forever

The darkness forever

The dagger in the holy inquisition’s fucking hearts…

Fuck you!!!

Then for the final night of this dream

A witch came forth from the dark

She swallowed my lust, my desire

And fed my soul with unspoken pleasure

And as I awoke, seared and forgotten

Conscious and forlorn

I paused for a second and thought:

What the fuck… I’ll leave this world for good

Весь одягнений з жахом, але все ще такий до біса коханий

Королева темряви, імператриця думок

Увесь залитаний сльозами, я прокинувся і побачив

Вона справді була видовищем для хворих очей

Ворон намалював моє серце демонською кров’ю

Я заснув у колисці безсмертного мистецтва

Хоча я бачив ангела, який тікав із високої Божої вежі

Я дивно бачив, як темрява розриває небеса

Тоді я підсвідомо покинув цей світ

Ще одна подорож через точку блаженства

Темніший пейзаж, наповнений жахом

Жах, не схожий на той, який я знав

Ворон намалював моє серце демонською кров’ю

Я заснув у колисці безсмертного мистецтва

Вона ніжно обійняла мене, коли ми потонули у полум’ї

І вирішив горіти поруч зі мною

Ми назавжди були темрявою

Кинджал у серцях святої інквізиції

…Ми ​​були темрявою назавжди

Хоча я бачив ангела, який тікав із високої Божої вежі

Я дивно бачив, як темрява розриває небеса

Ми назавжди були темрявою

Темрява назавжди

Кинджал у проклятих серцях святої інквізиції…

На хуй ти!!!

А потім до останньої ночі цього сну

Відьма вийшла з темряви

Вона проковтнула мою хіть, моє бажання

І годував мою душу невисловленою насолодою

І коли я прокинувся, обпечений і забутий

Свідомий і занедбаний

Я зупинився на секунду й подумав:

Якого біса… Я покину цей світ назавжди