Dreams - Enslavement of Beauty

Oh!

that my young life were a lasting dream!

My spirit not awakening, till the beam

Of an Eternity should bring the morrow

Yes!

tho' that long dream were of hopeless sorrow

'Twere better than the cold reality

Of waking life, to him whose heart must be

And hath been still, upon the lovely earth

A chaos of deep passion, from his birth

But should it be — that dream eternally

Continuing — as dreams have been to me

In my young boyhood — should it thus be given

'Twere folly still to hope for higher Heaven

For I have revell’d, when the sun was bright

I' the summer sky, in dreams of living light

And loveliness, — have left my very heart

In climes of my imagining, apart

From mine own home, with beings that have been

Of mine own thought — what more could I have seen?

'Twas once — and only once — and the wild hour

From my remembrance shall not pass — some power

Or spell had bound me — 'twas the chilly wind

Came o’er me in the night, and left behind

Its image on my spirit — or the moon

Shone on my slumbers in her lofty noon

Too coldly — or the stars — howe’er it was

That dream was as that night-wind — let it pass

I have been happy, tho' in a dream

I have been happy — and I love the theme:

Dreams!

in their vivid coloring of life

As in that fleeting, shadowy, misty strife

Of semblance with reality, which brings

To the delirious eye, more lovely things

Of Paradise and Love — and all our own!

Than young Hope in his sunniest hour hath known

Something Unique

Ой!

щоб моє юне життя було вічною мрією!

Мій дух не прокидається, аж до променя

Вічності має принести завтрашній день

Так!

хоча ці довгі мрії були безнадійним горем

«То було краще, ніж холодна реальність

Про наяву, тому, чиє серце має бути

І був спокійний на прекрасній землі

Хаос глибокої пристрасті від його народження

Але якщо так бути — це мрія вічна

Продовжую — як мні мрії

У моєму юному дитинстві — це таким чином

«Було все ще дурістю сподіватися на вищі Небеса

Бо я насолоджувався, коли світило сонце

Я літнє небо, у мріях про живе світло

І любов, — залишили саме моє серце

У краях мого уявлення, окремо

З мого власного дому, з істотами, які були

З моїх власних думок — що ще я міг бачити?

Був один раз — і лише раз — і дика година

З моєї пам’яті не мине — якась сила

Або заклинання зв’язало мене — це був холодний вітер

Прийшов до мене вночі й залишив позаду

Його зображення на мому дусі — або місяці

Сяяла в моїх снах у свій високий полудень

Занадто холодно — або зірки — як би це не було

Цей сон був, як той нічний вітер — нехай він минає

Я був щасливий, хоча у сні

Я був щасливий — і мені подобається тема:

Мрії!

у їх яскравому забарвленні життя

Як у тій швидкоплинній, темній, туманній сутичці

Схожість із реальністю, що приносить

Для невірного ока ще приємніші речі

Про Раю та Любові — і всього нашого!

Чим знала юна Надія в свою сонячну годину

Щось унікальне