The Dying Buds of May - Enslavement of Beauty

Blister’d be their envious tongues

Cut 'em well like a cunt yet to be satisfied

Had I only the poison mixed, the sharp vengeance knife, the suicide

Whilst dry sorrow drinks our blood

The torture still roars in dismal hell

The mortal paradise of such sweet flesh became the purgatory

(indeed) the (very) hell itself

Cut me out of the tragedy, exhibit me as I wear thy lunacy

Can heaven be so envious, as to keep me in absence fro' thee…

Whilst dry sorrow drinks our blood

The torture still roars in dismal hell

The mortal paradise of such sweet flesh became the purgatory

(indeed) the (very) hell itself

I desecrated the disgusting cross

Upon which the prince of lies apparently died

Once upon a November cold

When I cunningly committed my suicide…

Everyone was bored with love

-and God was never more distant

Affliction is enamoured of thy lovely parts

And thou art wedded to calamity

Luciferous serpentine, hid with a flowering face

Appearing everywhere

I was infected with thy poison

My tongue profoundly possessed by affirmatives

All slain, all dead, the tragedy was woe enough

If it had only ended there

Exhilarated to death in bondage unison, filling the soulvoid with hate

Love laid in exhile’s chains, so what the hell is there to celebrate…

Faretheewell, faretheewell…

One kiss and I’ll descend into the blooming pits of hell

The darling deeds of autumn

The dying buds of May

Cupid painted dour with lust

Raining energy as we decay…

Пухирі були б їхні заздрісні язики

Наріжте їх добре, як пизда, яка ще не задоволена

Якби я змішав отруту, гострий ніж помсти, самогубство

Поки сухий смуток п'є нашу кров

Тортури все ще вирують у похмурому пеклі

Смертним раєм такої солодкої плоті стало чистилище

(справді) саме (саме) пекло

Вирви мене з трагедії, покажи, як я ношу твоє безумство

Чи може небо бути таким заздрісним, щоб тримати мене відсутності від тебе…

Поки сухий смуток п'є нашу кров

Тортури все ще вирують у похмурому пеклі

Смертним раєм такої солодкої плоті стало чистилище

(справді) саме (саме) пекло

Я осквернив огидний хрест

На якому, мабуть, помер князь брехні

Одного разу листопадовий холод

Коли я підступно покінчив життя самогубством…

Усім було нудно від кохання

- і Бог ніколи не був таким далеким

Нещастя закохане в твої прекрасні частини

І ти одружений на лихо

Люциферний серпантин, сховався квітучим обличчям

З'являється всюди

Я був заражений твоєю отрутою

Мій язик глибоко захоплений ствердними словами

Усі вбиті, усі мертві, ця трагедія була досить горем

Якби це тільки на цьому закінчилося

Схвильований до смерті в унісон рабства, наповнюючи порожнечу душі ненавистю

Любов у ланцюгах вигнання, тож якого біса тут святкувати…

Прощай, прощай…

Один поцілунок, і я спущуся в квітучі ями пекла

Улюблені справи осені

Відмирання бруньок травня

Купідон намалював похмурість із хітью

Дощ енергії, як ми розкладаємось…