Не хватит корней - Дмитрий Ревякин

Взглядом русло изменить у реки,

Обуздать в порыв прилив гнедой

И навечно след впечатать в степь,

Приторочить полземли к седлу.

Не посмели стать стеной в пути,

Не смогли ослабить в гнев кулак.

Жаждой славы, блеск в глазах удил

И кровавила в рассвет скула.

Где несёт лавиной всадников,

Где насечкой медной метят грудь

Имя грозное клубит орда

Думы смуглых сожжены дотла.

Рыщет волком за спиной черёд

Навещает по ночам шатёр,

Где обугленный предел влечёт,

Где орёл крыла свои простёр.

И не хватит корней всех окраин,

Эхо война векам умрёт,

Необъятная ночь обрекает

Заковать перекаты влёт

Великому некуда деться,

Трепещет последнего действа

Один на один с небесами,

Один на один…

Один на один…

К твоему изголовью кровавой рябины кисть бросил…

Поглядом русло змінити біля річки,

Приборкати в порив приплив гнідою

І назавжди слід вдрукувати в степ,

Приторочити півземлі до сідла.

Не посміли стати стіною в шляху,

Не змогли послабити в гнів кулак.

Жадібної слави, блиск у очах вудив

І кровавила в світок вилиці.

Де несе лавиною вершників,

Де мідною насічкою мітять груди

Ім'я грізне клубить орда

Думи смаглявих спалені вщент.

Ричить вовком за спиною черга

Відвідує по ночах намет,

Де обвуглена межа тягне,

Де орел крила свої простори.

І не вистачить коріння всіх околиць,

Відлуння війна століттям помре,

Неосяжна ніч прирікає

Закувати перекати вліт

Великому нікуди подітися,

Тремтить останнього дійства

Один на один із небесами,

Один на один…

Один на один…

До твого узголів'я кривавої горобини кисть кинув...