Лёгкая весть - Дмитрий Ревякин

Нам бы безвозвратно остаться

В этих числах календаря,

Кликнуть загорелое братство

И неделям счёт потерять.

Нам бы к ветерку прислониться,

Выдумать самим волшебство,

Взять да отменить все границы,

Греть под сердцем с небом родство.

Пой, пой!

Пусть во тьме прибой

Блестит слюдой...

Пусть в ночь фосфором искрятся струны.

Свет бронзовых зеркал

Струит маяк,

И рождается мир подлунный,

И ликует душа моя.

А когда косматые звёзды

Нам подарят лёгкую весть,

Синий кипарисовый воздух

На ладонях бережно взвесь.

Всех приветит солнце незримо,

Выбелит рассветную пыль,

В летопись жемчужного Крыма

Впишут каталонскую быль.

Пой, пой!

Пусть во тьме прибой

Блестит слюдой...

Пусть сны взвешены волной солёной.

Свет бронзовых зеркал

Струит маяк,

Луч прозрачный звезда уронит,

Торжествует душа моя.

Нам би безповоротно залишитися

У цих числах календаря,

Клікнути засмагле братство

І тижнями рахунок втратити.

Нам би до вітерця притулитися,

Вигадати самим чари,

Взяти та скасувати всі межі,

Гріти під серцем із небом спорідненість.

Співай, співай!

Нехай у пітьмі прибій

Блищить слюдою...

Нехай у ніч фосфором іскряться струни.

Світло бронзових дзеркал

Струмить маяк,

І народжується світ підмісячний,

І радіє душа моя.

А коли кудлаті зірки

Нам подарують легку звістку,

Синє кипарисове повітря

На долонях дбайливо завись.

Всіх вітає сонце незримо,

Вибілити світанку,

У літопис перлинного Криму

Впишуть каталонську булу.

Співай, співай!

Нехай у пітьмі прибій

Блищить слюдою...

Нехай сни зважені хвилею солоною.

Світло бронзових дзеркал

Струмить маяк,

Промінь прозорий зірка впустить,

Святкує душа моя.