Плакса - Дмитрий Ревякин

Майской средиземною зарёю

Небо я с тобою обнимал.

Весть летела песней над землёю:

«Космос для двоих отныне мал!»

В дымке гасли пепельные звуки,

Таяли сухие облака

Будущее радостно аукать,

Новую главу в судьбе слагать.

Ночи-дни искрятся,

Вместе овны и пастух

Стынут на ветру.

Вытри слёзы, плакса!

В путь зовёт сердечный стук

Рано поутру.

В зимы Пиренейский лучик яркий

Порохом за пазухой хранить,

Чтобы прозвенела без помарки

Тонкая серебряная нить.

Пусть подчас сурово

Рвут тугое полотно

Вдоль и поперёк.

Неизменно слово:

Быть с тобою заодно,

Ладить эпилог.

Травневою середземною зорею

Небо я обіймав з тобою.

Звістка летіла піснею над землею:

"Космос для двох відтепер малий!"

У серпанку гасли попелясті звуки,

Танули сухі хмари

Майбутнє радісно аукати,

Новий розділ у долі складати.

Ночі-дні іскряться,

Разом барани та пастух

Стигнуть на вітрі.

Витри сльози, плакса!

В дорогу кличе серцевий стукіт

Рано вранці.

У зими Піренейський промінь яскравий

Порохом за пазухою зберігати,

Щоб продзвеніла без помарок

Тонка срібна нитка.

Нехай часом суворо

Рвуть туге полотно

Вздовж і впоперек.

Незмінне слово:

Бути з тобою заразом,

Робити епілог.