День раздет - Дмитрий Ревякин

День раздет,

Путеводной звезде

Не зажечься спасительно

Пламенем ясным.

Росчерк твой

Задрожал тетивой

И поставил решительно

Точку негласно.

Май беспощаден,

Рвутся узлы.

Камень досады,

Горечь золы.

Я забуду короткие встречи.

Вспыхнет сон серебристой слюдой.

Явь от края до края

Бурно взыграет

Рудой.

Распахнётся высокое небо,

Где сумятица слов не важна,

Где в сухие колодцы

Щедро прольётся

Весна.

Ночь пуста,

Норовит опоздать,

И молчит сокрушительно

Голос далёкий.

Мерить дно,

Тосковать об одном,

Прозревать вопросительно

Тень эпилога.

Май беспощаден,

Рвутся узлы.

Камень досады,

Горечь золы...

Распахнётся высокое небо,

Где сумятица слов не важна,

Где в сухие колодцы

Щедро прольётся

Весна.

День раздет,

Путеводной звезде

Не зажечься спасительно

Пламенем ясным.

День роздягнений,

Шляховій зірці

Не запалитись рятівно

Полум'ям ясним.

Росчерк твій

Затремтів тятивою

І поставив рішуче

Точку негласно.

Травень нещадний,

Рвуться вузли.

Камінь досади,

Гіркота золи.

Я забуду про короткі зустрічі.

Спалахне сон сріблястою слюдою.

Ява від краю до краю

Бурхливо зіграє

Рудий.

Розкриється високе небо,

Де сум'яття слів не важливе,

Де в сухі колодязі

Щедро проллється

Весна.

Ніч порожня,

Норовіт спізнитися,

І мовчить нищівно

Голос далекий.

Мірити дно,

Тоскувати про одне,

Прозрівати запитально

Тінь епілогу.

Травень нещадний,

Рвуться вузли.

Камінь досади,

Гіркота золи...

Розкриється високе небо,

Де сум'яття слів не важливе,

Де в сухі колодязі

Щедро проллється

Весна.

День роздягнений,

Шляховій зірці

Не запалитись рятівно

Полум'ям ясним.