Не сбежать - Дмитрий Ревякин

В этом взгляде сквозит подозрение

И янтарно блестят огоньки.

Колобродит веков наслоение,

Где капризы и страхи наги.

Пусть покоится ночь заполярная,

Где нет-нет полыхнут небеса –

Мне откроется тайна сакральная:

От судьбы не уйти, не сбежать.

Заживут часом раны сердечные,

И взыграет ревниво душа.

Где безбрежные дали очерчены,

Вновь готов неземное стяжать.

Я любые невзгоды и радости

Пропою плеском струн не спеша.

Пусть простятся мне нежные слабости:

От судьбы не уйти, не сбежать!

У цьому погляді прозирає підозра

І янтарно блищать вогники.

Колобродить століть нашарування,

Де капризи та страхи наги.

Нехай спочиває ніч заполярна,

Де ні-ні спалахнуть небеса –

Мені відкриється сакральна таємниця:

Від долі не втекти, не втекти.

Заживуть рани серцеві,

І зареве ревниво душа.

Де безкраї дали окреслені,

Знову готовий неземне набути.

Я будь-які негаразди та радості

Пропою плеском струн не поспішаючи.

Нехай попрощаються мені ніжні слабкості:

Від долі не втекти, не втекти!