Мандарины - Дмитрий Ревякин

Искрился миг, вулкан проснулся

Глаза в глаза – и мир возник.

Легко руки твоей коснулся –

Ожогом детской новизны.

Кипела гладь морской купели,

Зарок отчаянный ветшал,

Где наяву округа пела

И вместе с ней моя душа.

Солнечные зреют мандарины,

Сердце бьётся чаще неспроста.

Как в кино, как в сказке старинной,

Вместе книгу жизни листать.

Когда в груди цветут восторги,

И зеркала благоволят –

Мы укротим любые толки,

И превратим в лекарство яд.

Ветра судьбы внезапно стихли,

Где имена оглашены.

Команды ждут ручные тигры

В прицеле ревностной весны.

Іскрилася мить, вулкан прокинувся

Очі у вічі – і світ виник.

Легко руки твоїй торкнувся -

Опіком дитячої новизни.

Кипіла гладь морської купелі,

Зарок відчайдушний занепадав,

Де наяву округи співала

І разом із нею моя душа.

Сонячні зріють мандарини,

Серце б'ється найчастіше неспроста.

Як у кіно, як у казці старовинної,

Разом книгу життя гортатиме.

Коли в грудях цвітуть захоплення,

І дзеркала благоволіють -

Ми приборкаємо будь-які чутки,

І перетворимо на ліки отруту.

Вітри долі раптово стихли,

Де імена оголошено.

Команди чекають на ручні тигри

У прицілі ревної весни.