Испанский сапожок - Дмитрий Ревякин

Ветер пьёт волной

Сумрачное небо, рвутся тучи.

Ты опять хмельной,

Светится руно –

Завидна участь.

Чаша зимних снов разбита,

Жар весенних пыток...

Взгляд призывный в сумерках обжёг,

Сладко оступиться угораздил.

Как настигли огненные страсти,

Скрипнул в ночь испанский сапожок.

Ранен перламутровой луной,

Прямо в сердце пуля угодила.

Не спасти в объятьях честь мундира,

Не уйти окольной стороной.

Только не спугнуть

Выдохом стиха степную птицу...

Лёгкому сукну

Тихо присягнуть

И в путь проститься...

Чаша зимних снов разбита,

Жар весенних пыток...

Время, словно пепельный песок,

Как стекло, разбуженные мысли...

Звёздное искрится коромысло,

Душу жмёт испанский сапожок.

Пробуешь загадку разрешить,

Чьи глаза подчас сулили встречи...

Не посмел в пути судьбе перечить

В блеск горячий трепетной слезы...

Взгляд призывный в сумерках обжёг,

Сладко оступиться угораздил.

Как настигли огненные страсти,

Скрипнул в ночь испанский сапожок.

Вітер п'є хвилею

Похмуре небо, рвуться хмари.

Ти знову хмільний,

Світиться руно

Завидна доля.

Чаша зимових снів розбита,

Жар весняних тортур...

Погляд призовний у сутінках обпік,

Солодко оступитись потрапив.

Як наздогнали вогняні пристрасті,

Скрипнув у ніч іспанський чобіт.

Поранений перламутровим місяцем,

Прямо в серце куля потрапила.

Не врятувати в обіймах честь мундира,

Не піти манівцем.

Тільки не злякати

Видихом вірша степовий птах...

Легкому сукну

Тихо присягнути

І в дорогу попрощатися...

Чаша зимових снів розбита,

Жар весняних тортур...

Час, ніби попелястий пісок,

Як скло, розбуджені думки...

Зоряне іскриться коромисло,

Душу тисне іспанський чобіт.

Пробуєш загадку розв'язати,

Чиї очі часом обіцяли зустрічі...

Не посмів у долі долі суперечити

У блиск гарячий тремтливої ​​сльози...

Погляд призовний у сутінках обпік,

Солодко оступитись потрапив.

Як наздогнали вогняні пристрасті,

Скрипнув у ніч іспанський чобіт.