Подорожник - 25/17, Дмитрий Ревякин

Через поле, через лес -

в небе солнце, в луже бес.

За рекой через овраг,

там живёт Иван-дурак.

Сладко спит и горько пьёт -

так идёт за годом год.

В небе солнце, в рюмке бес -

вострый нож, тупой обрез.

Чтобы я не выл волком от тоски,

бабушка связала собачьи носки.

Я по улице ходил, ноги жёг углями,

а внутри набухло спелыми волдырями

моё молодое сердечко глупое

А я послушал и сказал: пойду поем,

а я подумал и решил: пойду попью,

а говорить уже не мог: я баб люблю.

На чьей-то хате - спирт, гречка,

в чьих-то объятьях: молчи, сердечко.

Босой, да по саму шляпку на гвоздь,

а за рёбрами поспела шрамов гроздь.

Пыль дорог пяткой луплю, топаю,

песенку свою пою, сосуды лопаю

и, как пальцами немытыми виноградину,

я давлю в себе эту гадину.

Пилит сук, да делит вес -

в небе солнце, в сердце бес.

Под ногами рос сорняк,

съел его Иван-дурак.

Пелена сошла с очей -

был никем, ушёл ни с чем.

Достучался до небес,

ищет новых дурачков старый хитрый бес.

Оберёт тебя до нитки, хоть и не картёжник,

а взамен оставит жизнь - грош ей цена.

А когда излечит раны русский подорожник -

света белого держись, путь сочиняй.

Через поле, через ліс

у небі сонце, у калюжі біс.

За річкою через яр,

там живе Іван-дурень.

Солодко спить і гірко п'є

так іде за роком рік.

У небі сонце, в чарці біс -

гострий ніж, тупий обріз.

Щоб я не вив вовком від туги,

бабуся зв'язала собачі шкарпетки.

Я по вулиці ходив, ноги палив вугіллям,

а всередині набухло стиглими пухирями

моє молоде серце дурне

А я послухав і сказав: піду співаємо,

а я подумав і вирішив: піду поп'ю,

а говорити вже не міг: я баб люблю.

На чиєїсь хаті - спирт, гречка,

у чиїхось обіймах: мовчи, серце.

Босий, та по сам капелюшок на цвях,

а за ребрами встигла шрамів гроно.

Пил доріг п'ятою луплю, тупаю,

пісеньку свою співаю, судини лопаю

і, як пальцями немитими виноградину,

я тисну в собі цю гадину.

Пилить сук, та ділить вагу -

в небі сонце, в серце біс.

Під ногами ріс бур'ян,

з'їв його Іван-дурень.

Пелена зійшла з очей -

був ніким, пішов ні з чим.

Достукався до небес,

шукає нових дурнів старий хитрий біс.

Обере тебе до нитки, хоч і не картежник,

а натомість залишить життя - гріш їй ціна.

А коли вилікує рани російський подорожник.

світла білого тримайся, шлях пиши.