Девятибально - 25/17, Константин Кинчев, Антон «Пух» Павлов

Девятибально штормило, хватало всякого,

На сердце был камень — он превратился в якорь.

Из тех прокуренных подъездов аммиаковых,

Я мечтаю взойти по лестнице Иакова.

Сказать Всевышнему: "Отец, я благодарю,

И радуюсь каждому прожитому мной декабрю".

Мое бетонное небо стало бездонным и синим,

Эта любовь делает меня сильным.

Ты слышишь крик, ты слышишь зов,

Но ты привык жить в мире снов.

Наступит день, наступит час,

Солнце за нас.

Укажут нам путь лучи фонарей,

И нам попоют ржавые петли подъездных дверей.

Туда, где нас ждут замерзшие города,

Где нам попоют артерии рек перезвонами льда.

Бабочка — ведь это не только ловкий острый нож,

А гусеница когда-нибудь станет драгоценной брошью.

Из мастерской Главного Небесного Ювелира,

Чтобы сердца будить когда-то мне дана была лира.

Вера без дел мертва, как и дела без веры,

Нам дали шанс убежать далеко, прямиком из грязных вольеров.

Всем, кто ищет свет в темных тупиках лабиринта,

Задуманный марафон внезапно может оказаться спринтом.

Ты слышишь крик, ты слышишь зов,

Но ты привык жить в мире снов.

Наступит день, наступит час,

Солнце за нас.

Укажут нам путь лучи фонарей,

И нам попоют ржавые петли подъездных дверей.

Туда, где нас ждут замерзшие города,

Где нам попоют артерии рек перезвонами льда.

Укажут нам путь лучи фонарей,

И нам попоют ржавые петли подъездных дверей.

Туда, где нас ждут замерзшие города,

Где нам попоют артерии рек перезвонами льда.

Дев'ятибально штормило, вистачало всякого,

На серці був камінь - він перетворився на якір.

З тих прокурених під'їздів аміакових,

Я мрію зійти сходами Якова.

Сказати Всевишньому: "Батьку, я дякую,

І тішуся кожному прожитому мною грудню".

Моє бетонне небо стало бездонним і синім,

Це кохання робить мене сильним.

Ти чуєш крик, ти чуєш поклик,

Але ти звик жити у світі снів.

Настане день, настане година,

Сонце за нас.

Вкажуть нам шлях промені ліхтарів,

І нам співають іржаві петлі під'їзних дверей.

Туди, де нас чекають замерзлі міста,

Де нам поспівають артерії рік передзвонами льоду.

Метелик - адже це не тільки спритний гострий ніж,

А гусениця колись стане дорогоцінною брошкою.

З майстерні Головного Небесного Ювеліра,

Щоб серця будити колись мені була ліра.

Віра без діл мертва, як і справи без віри,

Нам дали шанс втекти далеко, прямо з брудних вольєрів.

Всім, хто шукає світло в темних глухих кутах лабіринту,

Задуманий марафон раптово може стати спринтом.

Ти чуєш крик, ти чуєш поклик,

Але ти звик жити у світі снів.

Настане день, настане година,

Сонце за нас.

Вкажуть нам шлях промені ліхтарів,

І нам співають іржаві петлі під'їзних дверей.

Туди, де нас чекають замерзлі міста,

Де нам поспівають артерії рік передзвонами льоду.

Вкажуть нам шлях промені ліхтарів,

І нам співають іржаві петлі під'їзних дверей.

Туди, де нас чекають замерзлі міста,

Де нам поспівають артерії рік передзвонами льоду.