Жду чуда - 25/17

Было просто пасмурно, дуло с севера,

А к обеду насчитал сто градаций серого.

Так всегда первого ноль девятого,

То ли весь мир сошёл с ума, то ли я — того.

На столе записка от неё смятая,

Недопитый виски допиваю с матами.

Посмотрю в окно, допишу главу,

Первое сентября, дворник жжёт листву.

И серым облакам наплевать на нас,

Если знаешь, как жить — живи

Ты хотела плыть, как все?

Так плыви…

Но я жду чуда, как двадцать лет назад,

А ты не веришь, как Москва слезам.

Хватит сказок и детских историй, —

Ты права, возможно, ждать не стоит.

Но я жду чуда, как двадцать лет назад;

И пускай это детский азарт.

Знал любовь, помню боль, увидел море;

Иллюзий нет, надежда есть, я не спорю.

Капли по стеклу, как пальцы старого тапёра,

А, помнишь, наш город, бутылка Кагора.

И мы, как взрослые, всё понимаем и молчим,

А в кармане от пустой квартиры бренчат ключи.

Было просто пасмурно, ерунда,

У тебя турболайф, у меня тур по городам.

Тебя не изменить, меня не переплавить;

Я забыл тебя забыть, ты — меня поздравить.

И серым облакам наплевать на нас,

Если знаешь, как жить — живи

Ты хотела плыть, как все?

Так плыви…

Но я жду чуда, как двадцать лет назад,

А ты не веришь, как Москва слезам.

Хватит сказок и детских историй, —

Ты права, возможно, ждать не стоит.

Но я жду чуда, как двадцать лет назад;

И пускай это детский азарт.

Знал любовь, помню боль, увидел море;

Иллюзий нет, надежда есть, я не спорю.

И серым облакам наплевать на нас,

Если знаешь, как жить — живи

Ты хотела плыть, как все?

Так плыви…

Но я жду чуда, как двадцать лет назад,

А ты не веришь, как Москва слезам.

Хватит сказок и детских историй!

Ты права, возможно, ждать не стоит.

Но я жду чуда, как двадцать лет назад;

И пускай это детский азарт.

Знал любовь, помню боль, увидел море;

Иллюзий нет, надежда есть, я не спорю.

Я жду чуда, как двадцать лет назад;

А ты не веришь, как Москва слезам.

Хватит сказок и детских историй.

Ты права, возможно, ждать не стоит.

Но я жду чуда, как двадцать лет назад;

И пускай это детский азарт.

Знал любовь, помню боль, увидел море;

Иллюзий нет, надежда есть, надежда есть!

Було просто похмуро, дуло з півночі,

А до обіду нарахував сто градацій сірого.

Так завжди першого нуль дев'ятого,

Чи весь світ зійшов з розуму, чи я — того.

На столі записка від неї зім'ята,

Недопитий віскі допиваю з матами.

Подивлюся у вікно, допишу розділ,

Перше вересня, двірник палить листя.

І сірим хмарам наплювати на нас,

Якщо знаєш, як жити — живи

Ти хотіла плисти, як усі?

Так пливи…

Але я чекаю дива, як двадцять років тому,

А ти не віриш, як Москва сльозам.

Вистачить казок і дитячих історій,

Ти права, можливо, чекати не варто.

Але я чекаю дива, як двадцять років тому;

І нехай це дитячий азарт.

Знав кохання, пам'ятаю біль, побачив море;

Ілюзій немає, надія є, я не сперечаюся.

Краплі по скла, як пальці старого тапера,

А пам'ятаєш, наше місто, пляшка Кагора.

І ми, як дорослі, все розуміємо і мовчимо,

А в кишені від порожньої квартири брикають ключі.

Було просто похмуро, нісенітниця,

У тебе турболайф, у мене тур по містах.

Тебе не змінити, мене не переплавити;

Я забув тебе забути, ти мене привітати.

І сірим хмарам наплювати на нас,

Якщо знаєш, як жити — живи

Ти хотіла плисти, як усі?

Так пливи…

Але я чекаю дива, як двадцять років тому,

А ти не віриш, як Москва сльозам.

Вистачить казок і дитячих історій,

Ти права, можливо, чекати не варто.

Але я чекаю дива, як двадцять років тому;

І нехай це дитячий азарт.

Знав кохання, пам'ятаю біль, побачив море;

Ілюзій немає, надія є, я не сперечаюся.

І сірим хмарам наплювати на нас,

Якщо знаєш, як жити — живи

Ти хотіла плисти, як усі?

Так пливи…

Але я чекаю дива, як двадцять років тому,

А ти не віриш, як Москва сльозам.

Досить казок і дитячих історій!

Ти права, можливо, чекати не варто.

Але я чекаю дива, як двадцять років тому;

І нехай це дитячий азарт.

Знав кохання, пам'ятаю біль, побачив море;

Ілюзій немає, надія є, я не сперечаюся.

Я чекаю дива, як двадцять років тому;

А ти не віриш, як Москва сльозам.

Досить казок і дитячих історій.

Ти права, можливо, чекати не варто.

Але я чекаю дива, як двадцять років тому;

І нехай це дитячий азарт.

Знав кохання, пам'ятаю біль, побачив море;

Ілюзій нема, надія є, надія є!