Дух - Константин Кинчев, Алиса

Охранник не успел остановить пулю,

Та пролетела мимо него.

И тот, кого он должен был защитить грудью, упал.

Как актер, когда ему платят в кино.

Глупый воин ловит пулю зубами,

Рискуя остаться без нескольких пломб.

Умный воин не ходит, там где свистят пули —

Это правило воина и просто понт.

Дух покинул тело человека

И по старой привычке поплелся домой.

Ему было непривычно ощущать себя духом

И он просто не знал, что ему делать с собой.

Он вернулся домой, увидел все это:

Был незаметен, вошел сквозь окно.

Его жена была с незнакомцем.

Они были

как актеры, когда им платят в кино.

Он ушел тактично для них незаметен,

Задев цветы — когда-то нес их домой.

Она глянула вслед и подумала — ветер.

Так уходят мечты, когда страдаешь фигней.

Дух покинул тело человека

И ходил, и дивился на то, что не знал.

Ему было непривычно ощущать себя духом.

Он хотел проснуться, но он не спал.

Охранник был подавлен горем,

Думал о том, кого не уберег.

Он зашел в одно из этих заведений

За полный графин сделал глоток.

И надо ж, елы-палы, такому случится,

Тут даже влилась компашка батвы.

«Лежать, стоять, не двигаться», — ну все такое,

Размахивая хлопушками кричали они.

Но парень был малый и не промах,

Это был для него не первый капкан.

Он граммотно двинулся, правильно понял.

Он помнил как азбуку Афганистан.

И двое из трех сразу упали,

Но и новый герой стал падать на дно.

Все было в крови, все было красиво…

Как у актеров, когда им платят в кино.

Дух покинул тело человека

И по старой привычке поплелся домой.

Ему было непривычно ощущать себя духом

И он просто не знал, что ему делать с собой.

А к вечеру по дороге на небо

Встретились два духа, как расстались днем.

Они видели всех, их никто не видел.

И каждый молчал о чем-то своем.

Их молчанье живые назвали бы пьянкой.

И дело тут не типо в каких-то соплях.

Один молчал о пяти миллиардах,

Другой всего то о пяти рублях.

Все было как бывает по дороге на небо.

Сверху видел их тот, кому видеть дано.

Они поднимались довольно красиво…

Как актеры, когда им платят в кино.

Дух покинул тело человека

И по старой привычке поплелся домой.

Ему было непривычно ощущать себя духом

И он просто не знал, что ему делать с собой.

Дух покинул тело человека

И по старой привычке поплелся домой.

Ему было непривычно ощущать себя духом

И он просто не знал, что ему делать с собой.

Охоронець не встиг зупинити кулю,

Та пролетіла повз нього.

І той, кого він мав захистити грудьми, впав.

Як актор, коли йому платять у кіно.

Дурний воїн ловить кулю зубами,

Ризикуючи залишитися без кількох пломб.

Розумний воїн не ходить, там де свистять кулі.

Це правило воїна і просто понт.

Дух залишив тіло людини

І за старою звичкою поплентався додому.

Йому було незвично відчувати себе духом

І він просто не знав, що йому робити з собою.

Він повернувся додому, побачив усе це:

Був непомітний, увійшов крізь вікно.

Його дружина була з незнайомцем.

Вони були

як актори, коли їм платять у кіно.

Він пішов тактовно для них непомітний,

Зачепивши квіти — колись ніс їх додому.

Вона глянула вслід і подумала вітер.

Так йдуть мрії, коли страждаєш на фігню.

Дух залишив тіло людини

І ходив, і дивився на те, що не знав.

Йому було незвично відчувати себе духом.

Він хотів прокинутися, але він не спав.

Охоронець був пригнічений горем,

Думав про того, кого не вберіг.

Він зайшов до одного з цих закладів

За повний графин зробив ковток.

І треба ж, ялинки-пали, такому трапиться,

Тут навіть влилася компашка батви.

"Лежати, стояти, не рухатися", - ну все таке,

Розмахуючи хлопавками кричали вони.

Але хлопець був малий і не промах,

Це був для нього не перший капкан.

Він грамотно рушив, правильно зрозумів.

Він пам'ятав як абетку Афганістан.

І двоє з трьох відразу впали,

Але і новий герой став падати на дно.

Все було в крові, все було красиво…

Як у акторів, коли їм платять у кіно.

Дух залишив тіло людини

І за старою звичкою поплентався додому.

Йому було незвично відчувати себе духом

І він просто не знав, що йому робити з собою.

А до вечора по дорозі на небо

Зустрілися два духи, як розлучилися вдень.

Вони бачили всіх, їх ніхто не бачив.

І кожен мовчав про щось своє.

Їхнє мовчання живі назвали би п'янкою.

І справа тут не типо в якихось соплях.

Один мовчав про п'ять мільярдів,

Інший всього то про п'ять рублів.

Все було як буває по дорозі на небо.

Зверху бачив їх той, кому бачити дано.

Вони піднімалися досить красиво.

Як актори, коли їм платять у кіно.

Дух залишив тіло людини

І за старою звичкою поплентався додому.

Йому було незвично відчувати себе духом

І він просто не знав, що йому робити з собою.

Дух залишив тіло людини

І за старою звичкою поплентався додому.

Йому було незвично відчувати себе духом

І він просто не знав, що йому робити з собою.