Небо славян - Алиса

Звездопад да рокот зарниц.

Грозы седлают коней,

Но над землей тихо льется покой монастырей.

А поверх седых облаков

Синь соколиная высь.

Здесь, под покровом небес мы родились.

След оленя лижет мороз,

Гонит добычу весь день,

Но стужу держит в узде дым деревень.

Намела сугробов пурга,

Дочь белозубой зимы.

Здесь, в окоеме снегов выросли мы.

Нас точит семя орды, нас гнет ярмо басурман, но в наших венах кипит небо славян.

И от Чудских берегов до ледяной Колымы, все это наша Земля!

Все это Мы!

За бугром куют топоры,

Буйные головы сечь,

Но инородцам кольчугой звенит русская речь.

И от перелеска до звезд

Высится Белая рать.

Здесь, на родной стороне нам помирать.

Нас точит семя орды, нас гнет ярмо басурман, но в наших венах кипит небо славян.

И от Чудских берегов до ледяной Колымы, все это наша Земля!

Все это Мы!

Нас точит семя орды, нас гнет ярмо басурман, но в наших венах кипит небо славян.

И от Чудских берегов до ледяной Колымы, все это наша Земля!

Все это Мы!

Зорепад і рокіт блискавиць.

Грози сідлають коней,

Але над землею тихо ллється спокій монастирів.

А поверх сивих хмар

Синь соколина висота.

Тут, під покровом небес, ми народилися.

Слід оленя лиже мороз,

Гонить видобуток весь день,

Але холоднечу тримає у вузді дим сіл.

Намету кучугур пурга,

Дочка білозуба зими.

Тут, в околиці снігів, виросли ми.

Нас точить насіння орди, нас гне ярмо басурман, але в наших венах вирує небо слов'ян.

І від Чудських берегів до крижаної Колими, це наша Земля!

Все це ми!

За горбом кують сокири,

Буйні голови сікти,

Але інородцям кольчугою дзвенить російська мова.

І від переліску до зірок

Височіє Біла рать.

Тут, на рідному боці, нам помирати.

Нас точить насіння орди, нас гне ярмо басурман, але в наших венах вирує небо слов'ян.

І від Чудських берегів до крижаної Колими, це наша Земля!

Все це ми!

Нас точить насіння орди, нас гне ярмо басурман, але в наших венах вирує небо слов'ян.

І від Чудських берегів до крижаної Колими, це наша Земля!

Все це ми!