Веретено - Алиса

Облака

Гонит в осень туман,

Над водой

Золотой караван.

По лесам

Заплутали дожди,

С ними я,

До капели не жди.

Опять игра, опять кино, снова выход на бис.

Плетёт судьбу веретено за чертою кулис.

Когда-нибудь замедлить бег и, уже не спеша,

Увидеть, как берёт разбег душа…

Снег летит,

Кружит время метель,

Над землёй

Белая канитель.

По весне

Ливни ринутся в бой,

С ними я

Возвращаюсь домой.

Опять игра, опять кино, снова выход на бис.

Плетёт судьбу веретено за чертою кулис.

Когда-нибудь замедлить бег и, уже не спеша,

Увидеть, как берёт разбег душа…

Опять игра, опять кино, снова выход на бис.

Плетёт судьбу веретено за чертою кулис.

Когда-нибудь замедлить бег и, уже не спеша,

Увидеть, как берёт разбег душа…

Хмари

Гонить восени туман,

Над водою

Золотий караван.

По лісах

Заплутали дощі,

З ними я,

До краплі не чекай.

Знову гра, знову кіно, знову вихід на біс.

Плете долю веретено за межею лаштунків.

Колись сповільнити біг і, вже не поспішаючи,

Побачити, як бере розбіг душа.

Сніг летить,

Крутить час хуртовина,

Над землею

Білий канитель.

Весною

Зливи кинуться у бій,

З ними я

Повертаюсь додому.

Знову гра, знову кіно, знову вихід на біс.

Плете долю веретено за межею лаштунків.

Колись сповільнити біг і, вже не поспішаючи,

Побачити, як бере розбіг душа.

Знову гра, знову кіно, знову вихід на біс.

Плете долю веретено за межею лаштунків.

Колись сповільнити біг і, вже не поспішаючи,

Побачити, як бере розбіг душа.