Левша - Алиса

Звенит душа, латает невод у реки Левша.

Ему был сон третьего дня — за семь озер бежит река, —

Чеканит дно, шлифует берега, в перекат льет брызги огня,

Лучит узор пером Царь Рыбы.

Давным-давно, когда падение имело дно,

У надежды был горизонт, у жизни — ключ.

Пяти хлебов хватало, чтобы накормить пять тысяч ртов.

У народа был поводырь, у сердца луч — перо Царь Рыбы.

А в чистом поле луна!

Синий лес до небес!

А по небу гуляет Левша, босиком.

Вот те крест!

Себя в душе легло на сердце разглядеть Левше,

Поразиться черному дну.

Принять, как есть,

И стать иным.

Пожар гордыни переплавить в дым.

Пуще жизни на сердце хранить нательный крест — перо Царь Рыбы.

С тех пор Левше Земля и Небо стали по душе,

Даже смерть он благодарил в земной поклон.

С тех пор Левше с руки чертить на веслах по небу круги.

В облаках писать имена таких, как он, пером Царь Рыбы.

А в чистом поле луна!

Синий лес до небес!

А по небу гуляет Левша, босиком.

Вот те крест!

Дзвонить душа, латає невід біля річки Лівша.

Йому був сон третього дня — за сім озер біжить річка, —

Чеканить дно, шліфує береги, в перекат ллє бризки вогню,

Промінює візерунок пером Цар Риби.

Давним-давно, коли падіння мало дно,

У надії був горизонт, у життя — ключ.

П'яти хлібів вистачало, щоби нагодувати п'ять тисяч ротів.

У народу був поводир, у серця промінь — перо Цар Риби.

А в чистому полі місяць!

Синій ліс до небес!

А по небу гуляє Левша, босоніж.

Ось ті хрест!

Себе в душі лягло на серце роздивитися Левше,

Вразитися чорному дну.

Прийняти, як є,

І стати іншим.

Пожежу гордині переплавити в дим.

Краще життя на серці зберігати натільний хрест— перо Цар Риби.

З тих пір Левше Земля і Небо стали по душі,

Навіть смерть він дякував у земний уклін.

З тих пір Левше з руки креслити на веслах по небу кола.

У хмарах писати імена таких, як він, пером Цар Риби.

А в чистому полі місяць!

Синій ліс до небес!

А по небу гуляє Левша, босоніж.

Ось ті хрест!