Дождь и я - Алиса

1. Вечер возник, день отутюжил

Пыльные складки двора.

Дождь, как и я, ночью по лужам

Будет бродить до утра.

В окна стучать, чтобы кому-то

Стало чуть легче дышать,

Чтобы к утру все по минутам

Городу пересказать.

Припев:

От слова к слову лететь,

Песней растаять вдали.

Надеждой в солнце согреть —

Все, что мы могли.

2. Город исчез, в дальние дали

Вывели тропы дождя.

В край, где грозу песней считали,

В край, где учили меня.

Припев:

Кострами плавить зарю,

Ветром раскрасить угли.

Расправить крылья огню —

Все, что мы могли.

3. Скоро рассвет, сумрак окрашен

Розово-белой каймой.

Луч очертил контуры башен.

Нам возвращаться домой.

Припев:

В поступках небо узнать,

Выйти в проступках в нули.

К основе силу собрать —

Все, что мы могли.

1. Вечір виник, день відпрасував

Запилені складки двору.

Дощ, як і я, вночі по калюжах

Бродитиме до ранку.

У вікна стукати, щоб комусь

Стало трохи легше дихати,

Щоб до ранку все по хвилинах

Місту переказати.

Приспів:

Від слова до слова летіти,

Піснею розтанути вдалині.

Надією в сонце зігріти —

Все, що ми могли.

2. Місто зникло, в далекі дали

Вивели стежки дощу.

Край, де грозу піснею вважали,

Край, де вчили мене.

Приспів:

Вогнищами плавити зорю,

Вітром розфарбувати вугілля.

Розправити крила вогню —

Все, що ми могли.

3. Скоро світанок, сутінки забарвлені

Рожево-білою облямівкою.

Промінь окреслив контури веж.

Нам повертатись додому.

Приспів:

У вчинках небо дізнатися,

Вийти в провинах в нулі.

До основи силу зібрати

Все, що ми могли.