Родина - Алиса

Словом не кривить, ладить напрямик, песнями латать души горемык,

Сердце сокрушать, как луну заря, научи меня, Родина моя.

Крест не уронить, гнуться, но держать, а коли уронил, так суметь поднять,

Да ценить тепло твоего огня, научи меня, Родина моя.

Через дожди, через вату туч льются на землю твои лучи,

Так свистопляс городов милует трепет свечи.

Так сквозь асфальт колосится жизнь, так сквозь столетия звенит Завет!

Там, где кончается мир, начинается Свет.

Правдой дорожить, лжи не потакать, дальних не судить, ближним помогать,

С тишиной сойтись на исходе дня, научи меня, Родина моя.

Через дожди, через вату туч льются на землю твои лучи,

Так свистопляс городов милует трепет свечи.

Так сквозь асфальт колосится жизнь, так сквозь столетия звенит Завет!

Там, где кончается мир, начинается Свет.

Через дожди, через вату туч льются на землю твои лучи,

Так свистопляс городов милует трепет свечи.

Так сквозь асфальт колосится жизнь, так сквозь столетия звенит Завет!

Там, где кончается мир, начинается Свет.

Через дожди, через вату туч льются на землю твои лучи,

Так свистопляс городов милует трепет свечи.

Так сквозь асфальт колосится жизнь, так сквозь столетия звенит Завет!

Там, где кончается мир, начинается Свет.

Через дожди, через вату туч льются на землю твои лучи,

Так свистопляс городов милует трепет свечи.

Так сквозь асфальт колосится жизнь, так сквозь столетия звенит Завет!

Там, где кончается мир, начинается Свет.

Словом не кривити, ладнати навпростець, піснями латати душі бідолаха,

Серце журити, як місяць зоря, навчи мене, Батьківщина моя.

Хрест не впустити, гнутися, але тримати, а коли впустив, то зуміти підняти,

Нехай цінувати тепло твого вогню, навчи мене, Батьківщина моя.

Через дощі, через вату хмар ллються на землю твої промені,

Так свистопляс міст милує трепет свічки.

Так крізь асфальт колоситься життя, так крізь сторіччя дзвенить Завіт!

Там, де кінчається світ, починається Світло.

Правдою дорожити, брехні не потурати, далеких не судити, ближнім допомагати,

З тишею зійтися наприкінці дня, навчи мене, Батьківщина моя.

Через дощі, через вату хмар ллються на землю твої промені,

Так свистопляс міст милує трепет свічки.

Так крізь асфальт колоситься життя, так крізь сторіччя дзвенить Завіт!

Там, де кінчається світ, починається Світло.

Через дощі, через вату хмар ллються на землю твої промені,

Так свистопляс міст милує трепет свічки.

Так крізь асфальт колоситься життя, так крізь сторіччя дзвенить Завіт!

Там, де кінчається світ, починається Світло.

Через дощі, через вату хмар ллються на землю твої промені,

Так свистопляс міст милує трепет свічки.

Так крізь асфальт колоситься життя, так крізь сторіччя дзвенить Завіт!

Там, де кінчається світ, починається Світло.

Через дощі, через вату хмар ллються на землю твої промені,

Так свистопляс міст милує трепет свічки.

Так крізь асфальт колоситься життя, так крізь сторіччя дзвенить Завіт!

Там, де кінчається світ, починається Світло.