Горько - Алиса

Мхами кутал нетвердый шаг

Синий вереск в сухом бору,

Где плутала всю ночь душа,

Да казнила себя к утру,

Что желаньями растеклась,

К ступе ладила помело,

По глаза закопалась в грязь

От отчаянья, всем назло.

Горько мутным держать ответ,

Там, где видишь себя в лицо.

Страшно вымолвить – Смерти нет!

Коль на пальце ее кольцо.

Оторочены облака

Бледно-розовой кисеей.

От далёка, до далека,

Небо дышит сырой землей,

И тревожит огнями даль,

Что, как свечки, колышет лес.

Отлетает душа-печаль

Птицей серою в дым небес.

Горько мутным держать ответ,

Там, где видишь себя в лицо.

Страшно вымолвить – Смерти нет!

Коль на пальце ее кольцо.

Когда тень превратится в дух,

Когда пламенем станет взор,

На заре промолчит петух,

Принимая зарю в укор.

Успокоится плачем страх,

Растворится в любви вина,

И оттает душа в слезах,

Понимая, что прощена.

Горько мутным держать ответ,

Там, где видишь себя в лицо.

Страшно вымолвить – Смерти нет!

Коль на пальце ее кольцо.

Мохами кутав нетвердий крок

Синій верес у сухому борі,

Де плутала всю ніч душа,

Так стратила себе до ранку,

Що бажаннями розтеклася,

До ступи ладила помело,

По очі закопалася в багнюку

Від розпачу всім на зло.

Гірко каламутним відповідати,

Там, де бачиш себе у вічі.

Страшно сказати - Смерті немає!

Якщо на пальці її кільце.

Відколоті хмари

Блідо-рожевою кисеєю.

Від далеко, до далекого,

Небо дихає сирою землею,

І турбує вогнями далечінь,

Що, як свічки, колишає ліс.

Відлітає душа-сум

Птахом сіркою в дим небес.

Гірко каламутним відповідати,

Там, де бачиш себе у вічі.

Страшно сказати - Смерті немає!

Якщо на пальці її кільце.

Коли тінь перетвориться на дух,

Коли полум'ям стане погляд,

На зорі промовчить півень,

Приймаючи зорю докір.

Заспокоїться плачем страх,

Розчиниться у коханні вина,

І відтає душа в сльозах,

Розуміючи, що пробачено.

Гірко каламутним відповідати,

Там, де бачиш себе у вічі.

Страшно сказати - Смерті немає!

Якщо на пальці її кільце.