Кибитка - Алиса

Согретый пожаром морозами вскормлён,

Раскованный ветром решёткой крещён,

Рождённый в дороге чтит табора корни

Да помнит пустыни умытые дождём.

Небо в звёздах,

Рек серебро да костров горячая медь.

Наш дух - воздух!

Нам ли с тобой не петь!

Отмеченный плахой лесами схоронен,

Забытый отвагой воспитан войной.

Разбуженный солнцем устанет в погоне

Да сном утомится искавший покой.

Небо в звёздах,

Рек серебро да костров горячая медь.

Наш дух - воздух!

Нам ли с тобой не петь!

Навет - не помеха, покуда есть Вера!

Стена - не преграда для тех, кто в пути.

И окрик - не сила, и выстрел - не мера,

Когда тебе солнце шепнуло: "Лети!"

Небо в звёздах,

Рек серебро да костров горячая медь.

Наш дух - воздух!

Нам ли с тобой

Зігрітий пожежею морозами вигодований,

Розкований вітром гратами хрещений,

Народжений у дорозі шанує табори коріння

Хай пам'ятає пустелі вмиті дощем.

Небо у зірках,

Рік срібло та багать тепла мідь.

Наш дух – повітря!

Чи нам з тобою не співати!

Відзначений плахою лісами похований,

Забутий відвагою вихований війною.

Розбуджений сонцем втомиться в гонитві

Та сном втомиться шукаючий спокій.

Небо у зірках,

Рік срібло та багать тепла мідь.

Наш дух – повітря!

Чи нам з тобою не співати!

Навіт - не завада, поки є Віра!

Стіна – не перешкода для тих, хто в дорозі.

І окрик - не сила, і постріл - не міра,

Коли тобі сонце шепнуло: "Лети!"

Небо у зірках,

Рік срібло та багать тепла мідь.

Наш дух – повітря!

Чи нам з тобою