Звезда - Дельфин

У края дня ночь упивалась тишиной,

Птиц хороня за серебристою листвой.

Немая топь бессмертия солнечных ветров

Спускалась вновь росой на лепестки цветов.

Искра света,

Фейерверк

Вспыхнул где-то

И померк.

Сгорел ярким огнём дотла,

Успел кто-то сказать: «Звезда».

Он был один, устало ждал её шагов.

И бездна льдин его расширенных зрачков

Смотрела вверх в лицо сверкающей луне.

Он слышал смех и умирал на самом дне.

Она давно спала, в ней теплился рассвет.

И таяла луна, и бледный дымный след.

Искра света,

Фейерверк

Вспыхнул где-то

И померк.

Сгорел ярким огнём дотла,

Успел кто-то сказать: «Звезда».

У краю дня ніч упивалася тишею,

Птахів ховаючи за сріблястим листям.

Німа драговина безсмертя сонячних вітрів

Спускалася знову росою на пелюстки квітів.

Іскра світла,

Феєрверк

спалахнув десь

І померк.

Згорів яскравим вогнем вщент,

Встиг хтось сказати: «Зірка».

Він був один, втомлено чекав на її кроки.

І безодня крижин його розширених зіниць

Дивилася вгору в обличчя блискучому місяці.

Він чув сміх і вмирав на дні.

Вона давно спала, у ній теплився світанок.

І танув місяць, і блідий димний слід.

Іскра світла,

Феєрверк

спалахнув десь

І померк.

Згорів яскравим вогнем вщент,

Встиг хтось сказати: «Зірка».