713 - Дельфин

Верую в тебя, Господи, доверяю себя тебе.

Знаю, что среди звёзд россыпь думаешь обо мне.

Сделаю все тобой замышленное;

Всё, что случится должно со мной.

Ведь нет для тебя никого лишнего, и я - сын твой.

Господи, -

Ты же солнце одно на всех разорванное,

В каждом из нас пылают твои лучи.

Всё, что живо – тобою вскормленое,

В твоих руках от всех дверей ключи.

Господи, дай сил дожить до завтра дня,

И в этот день выстоять.

В сердце моё добавь любви огня,

Чтобы в себя не выстрелить.

Я улетаю бомбить города -

Спящих людей, которых не знаю.

Они не проснутся уже никогда,

Они навсегда будут преданы раю.

Всё, что сделано мною – то дары тебе,

Всё – от великого до малого.

Но только ты сам-то где,

Среди разлитого тобою алого.

Хохочешь чернотой зубов своих,

Над людьми скалишься;

Но не станет веры в Тебя ни в ком из них -

Значит, и ты нигде не останешься.

Я улетаю бомбить города -

Спящих людей, которых не знаю.

Они не проснутся уже никогда,

Они навсегда будут преданы раю.

Вірую в тебе, Господи, довіряю себе тобі.

Знаю, що серед зірок розсип думаєш про мене.

Зроблю все тобою задумане;

Все, що трапиться має зі мною.

Адже немає для тебе нікого зайвого, і я твій син.

Господи, -

Ти ж сонце одне на всіх розірване,

У кожному з нас палають твої промені.

Все, що живе - тобі вигодоване,

У твоїх руках від усіх дверей ключі.

Господи, дай сили дожити до завтра дня,

І в цей день вистоятиме.

У серці моє додай любові вогню,

Щоб не вистрілити.

Я відлітаю бомбити міста -

Сплячих людей, яких не знаю.

Вони не прокинуться вже ніколи,

Вони назавжди будуть віддані раю.

Все, що зроблено мною – то дари тобі,

Все – від великого до малого.

Але тільки ти сам де,

Серед розлитого тобою червоного.

Хочеш чорнотою зубів своїх,

Над людьми скалишся;

Але не стане віри в Тебе ні в кому з них -

Значить, і ти ніде не залишишся.

Я відлітаю бомбити міста -

Сплячих людей, яких не знаю.

Вони не прокинуться вже ніколи,

Вони назавжди будуть віддані раю.