520 - Дельфин

Нас заставляют гореть, бросая фаеры слов

В сломанные на треть устройства наших голов

Из грязи наших желаний в мир прорастают цветы

Разочарований, бутонами пустоты

Будущее детей штыком упирается в спину

Мы строим для них дома из костей, кровь превращая в глину

Нам говорят: "Вы должны все свои жизни Родине!"

Но мы же ведь более чем сложны, вроде бы

Мы сами себя переживём, перегнием в памяти друг у друга

Имена сожжём на ветрах Крымского юга

Переболеем детством толерантности

Догадаемся, что чёрное не может быть противопоставлением белого

Слова благодарности для каждого сердца смелого

Которое больше станет - и сможет теперь любить

И я знаю – такие сердца никто не обманет!

И может быть, крохи любви тепла прольются летним дождём

И то, что сгорело дотла – восстанет в нем!

Пламя внутри тебя и меня.

Наши глаза от слёз ослепли

К ненависти огня тянутся вверх красные стебли

Солнца наших сердец медленно гаснут искрами в пепле

Каждый из нас уже мертвец, тянутся вверх красные стебли

Всегда нуждою других себя занимая

Всегда, что-то красивое творя

Мы движемся в сторону рая

Через ненависть и моря

Не каждый из нас на том берегу будет

Не каждый сможет туда доплыть

Сквозь шторма своих судеб

Но всё может быть

Пламя внутри тебя и меня.

Наши глаза от слёз ослепли

К ненависти огня тянутся вверх красные стебли

Солнца наших сердец медленно гаснут искрами в пепле

Каждый из нас уже мертвец, тянутся вверх красные стебли

Нас змушують горіти, кидаючи фаєри слів

У зламані на третину пристрої наших голів

З бруду наших бажань у світ проростають квіти

Розчарувань, бутонами порожнечі

Майбутнє дітей багнетом упирається в спину

Ми будуємо для них будинки з кісток, кров перетворюючи на глину

Нам кажуть: "Ви повинні всі свої життя Батьківщині!"

Але ж ми більш ніж складні, начебто

Ми самі себе переживемо, перегнієм у пам'яті один у одного

Імена спалимо на вітрах Кримського півдня

Перехворіємо на дитинство толерантності

Здогадаємося, що чорне не може бути протиставленням білого

Слова подяки для кожного серця сміливого

Яке більше стане – і зможе тепер любити

І я знаю – такі серця ніхто не обдурить!

І може бути, крихітки кохання тепла проллються літнім дощем

І те, що згоріло вщент - повстане в ньому!

Полум'я всередині тебе та мене.

Наші очі від сліз осліпли

До ненависті вогню тягнуться вгору червоні стебла

Сонця наших сердець повільно гаснуть іскрами в попелі

Кожен з нас уже мрець, тягнуться вгору червоні стебла

Завжди потребою інших себе займаючи

Завжди, щось гарне творячи

Ми рухаємось у бік раю

Через ненависть та моря

Не кожен із нас на тому березі буде

Не кожен зможе туди доплисти

Крізь шторму своїх доль

Але все може бути

Полум'я всередині тебе та мене.

Наші очі від сліз осліпли

До ненависті вогню тягнуться вгору червоні стебла

Сонця наших сердець повільно гаснуть іскрами в попелі

Кожен з нас уже мрець, тягнуться вгору червоні стебла