Sunset - Дельфин

Дай досмотреть, как умирает день,

Как его сердце в океане тонет.

И ветер бесконечным вздохом стонет

Над миром, уходящим в тень.

Дай мне проститься с тем, что не вернешь,

С тем, что нельзя себе оставить.

Воткнув в тускнеющую память,

Последнего мгновенья нож.

Отсюда начинается тоска

И здесь берет печаль свое начало.

Здесь мое имя буквой "А" кричало

И рассыпалось на сверкание песка.

И больше нет, ни веры, ни любви,

Ни мира, ни войны, лишь только мы.

Лишь солнца свет, хрусталиками глаз,

Просыплется сквозь нас.

И больше нет, ни веры, ни любви,

Ни мира, ни войны.

Лишь только мы.

Лишь солнца свет...

Дай подивитись, як вмирає день,

Як його серце в океані тоне.

І вітер нескінченним зітханням стогне

Над світом, що йде в тінь.

Дай мені попрощатися з тим, що не повернеш,

З тим, що не можна залишити собі.

Встромивши в тьмяну пам'ять,

Останньої миті ніж.

Звідси починається туга

І тут бере смуток свій початок.

Тут моє ім'я буквою "А" кричало

І розсипалося на сяйво піску.

І більше ні, ні віри, ні любові,

Ні миру, ні війни, тільки ми.

Лише сонця світло, кришталиками очей,

Прокинеться крізь нас.

І більше ні, ні віри, ні любові,

Ні миру, ні війни.

Тільки ми.

Лише сонця світло...