Пляж - Дельфин

Медуза тает, об берег жжется.

Живая ткань водицей льется.

Кровь невидимка из раны хлещет,

Скользя по каменным зигзагам трещин.

А моря сердце вот тут же бьется,

Еще чуть-чуть и волна коснется.

Еще немного и море смоет,

Кусочки слизи собой укроет.

Тупое солнце уперлось взглядом,

Блестя на теле морского гада.

Крупинки боли, песок горячий,

Медуза дышит, медуза плачет.

Медуза видит морскую пену,

Но невозможно сбежать из плена.

По капелькам малым силу теряет,

Все меньше и меньше, она исчезает.

Все, как и прежде, море и скалы,

Берег ласкает ветер усталый.

И в бесконечность синеющей дали

Птицы на белые крылья упали.

Нет ничего, ни тревоги, ни боли,

Только белесые камни от соли.

Только уставшее солнце краснеет,

О любопытстве своем жалеет.

Припев:

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

И я все видел, ведь я был рядом,

И любовался чудесным адом.

Смотрел, и море руками трогал,

И был гораздо сильнее бога.

Медуза таяла льдом в ладони,

И мне казалось, что она стонет.

Я бы наверно не стал ее плавить,

Но ей не надо меня было жалить.

Припев:

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

Бесконечна боль, бесконечен страх.

Нас несут с тобой на чужих руках.

Медуза тане, об берег палиться.

Жива тканина водицею ллється.

Кров невидимка з рани плескає,

Ковза по каменних зигзагах тріщин.

А моря серце ось тут ж б'ється,

Ще трохи і хвиля торкнеться.

Ще трохи і море змиє,

Шматочки слизу собою вкриє.

Тупе сонце вперлося поглядом,

Блискаючи на тілі морського гада.

Крупінки болю, гарячий пісок,

Медуза дихає, медуза плаче.

Медуза бачить морську піну,

Але неможливо втекти з полону.

По краплинках малим силу втрачає,

Все менше і менше, вона зникає.

Все, як і раніше, море і скелі,

Берег пестить вітер стомлений.

І в нескінченність синіючої дали

Птахи на білі крила впали.

Немає нічого, ні тривоги, ні болі,

Тільки білясте каміння від солі.

Тільки втомлене сонце червоніє,

Про свою цікавість шкодує.

Приспів:

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.

І я все бачив, адже я був поруч,

І любувався чудовим пеклом.

Дивився, і море руками чіпав,

І був набагато сильнішим за бога.

Медуза танула льодом у долоні,

І мені здавалося, що вона стогне.

Я би напевно не стал її плавити,

Але не треба мене було жалувати.

Приспів:

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.

Нескінченний біль, нескінченний страх.

Нас несуть із тобою на чужих руках.