Не было - Дельфин

Кровь изумрудная на землю хлынула —

Это солнце вспороло весне брюхо,

Короткий нож ночей вынуло,

Соловьиной спицей проткнуло ухо.

Собрало на горле пальцев золото,

Душит сон мой в самом начале.

Проснусь, уберу в кобуру сердца холода

Ржавеющие печали.

Лопнет лета зеленая кожа,

Сверкнет глубиною цветочная рана,

Станет смерть еще на один лепесток моложе

Облетающего тюльпана.

Припев:

Я пью из одуванчиков вино.

В раю теперь зима.

Пролью сквозь сердце лета волшебство.

Сойду с ума.

Вздрогнет крылом птенца небо,

Уронит на землю голубые крохи.

Вырвутся из травы плена

К облакам васильков вздохи.

Выкипит льдинкой лето

На жарких детских ладонях,

Созреет колосьями лунного света,

В дождях проливных утонет.

И полетят по остывающим небесам

Дней сентября лоскуты золотые,

А дальше — ты знаешь сам —

Осень, глаза пустые…

Припев:

Я пью из одуванчиков вино.

В раю теперь зима.

Пролью сквозь сердце лета волшебство.

Сойду с ума.

Кров смарагдова на землю хлинула—

Це сонце вспороло весні черево,

Короткий ніж ночей вийняло,

Солов'ячою спицею проткнуло вухо.

Зібрало на горлі пальців золото,

Душить сон мій на самому початку.

Прокинуся, заберу в кобуру серця холоду

Іржаві печалі.

Лопне літа зелена шкіра,

Виблисне глибиною квіткова рана,

Стане смерть ще на одну пелюсток молодша

Облітаючий тюльпан.

Приспів:

Я п'ю з кульбаб вино.

В раю тепер зима.

Проллю крізь серце літа диво.

Зійду з розуму.

Здригнеться крилом пташеня небо,

Впустить на землю блакитні малюки.

Вирвуться з трави полону

До хмар волошки зітхання.

Википить крижинкою літо

На гарячих дитячих долонях,

Дозріє колоссями місячного світла,

У дощах проливних потоне.

І полетять по остигаючих небесах

Днів вересня клапті золоті,

А далі — ти знаєш сам —

Осінь, очі порожні.

Приспів:

Я п'ю з кульбаб вино.

В раю тепер зима.

Проллю крізь серце літа диво.

Зійду з розуму.