Ласты - Дельфин

Вот тебе моя кожа, земля, вот тебе мои кости

Глаза, впавшие два угля остывшей злости,

Кровь холодна, но такая же красная

Пускай трава ею напьется

Пускай возьмет силу мою напрасную

Цветами алыми пускай взорвется

Я все отдал тебе, что брал на время

Уже не в силах себя лелеять

Ведь я теперь вроде семя

Яма вырыта пора сеять

Мне не страшно, обидно может быть,

Что не успел ни с кем проститься

Так получилось, что все уже прожито

И я могу теперь только сниться

Ось тобі моя шкіра, земля, ось тобі мої кістки

Очі, що впали два вугілля злості,

Кров холодна, але така вже червона

Нехай трава нею нап'ється

Нехай візьме силу мою марну

Квітами червоними нехай вибухне

Я все віддав тобі, що брав на час

Вже не в силах себе плекати

Адже я тепер начебто насіння

Яма вирита пора сіяти

Мені не страшно, прикро може бути,

Що не встиг ні з ким попрощатися

Так вийшло, що все вже прожите

І я можу тепер тільки снитися