Крылья - Дельфин

Разрежь мне под лопаткой кожу.

Там притомились два моих крыла.

Ведь воздух был когда-то мне дороже,

Чем под ногами твердая земля.

Открой глаза, и я ворвусь в них словно в небо

И соберу слезинки в бриллиант.

И каждый миг когда с тобой я не был

Себе верну сторицею назад

Не бойся быть одна, я за твоей спиною.

Я тихо времени считаю бег.

И белым снегом, как крылом тебя укрою

От пятого апреля, от талых бед.

Не прячь свою печаль, пускай она прольется

Пурпурной каплей на кусочки льда.

Пускай она идет, ведь все равно вернется

Ей крылья не нужны, она и так легка.

Ты режешь под лопаткою кожу

Там вместо крыльев два уродливых крючка

Теперь я не могу летать, но все же

Когда-то мог и это все пока...

Розріж мені під лопаткою шкіру.

Там притомилися два мої крила.

Адже повітря було колись мені дорожче,

Чим під ногами тверда земля?

Розплющ очі, і я увірвусь у них немов у небо

І зберу сльозинки в діамант.

І кожної миті коли з тобою я не був

Себе поверну сторицею назад

Не бійся бути сама, я за твоєю спиною.

Я тихо часу рахую біг.

І білим снігом, як крилом тебе вкрию

Від п'ятого квітня, від талих бід.

Не ховай свій смуток, нехай вона проллється

Пурпурні краплі на шматки льоду.

Нехай вона йде, адже все одно повернеться

Їй крила не потрібні, вона й така легка.

Ти ріжеш під лопаткою шкіру

Там замість крил два потворні гачки

Тепер я не можу літати, але все ж

Колись міг і це все поки що...