Утро - Дельфин

Молоко бежит из пакета полости,

Уголками губ по скулам вниз тянется,

Наполняя цифрами своей плотности,

И все больше начинает нравиться.

Когда обломки белые хватают горло.

В деснах стынут нервов черные дыры.

Я насыщаюсь, добытым сегодня горлом,

Куском, оторванным от серого тела мира.

А стол белым снегом радует.

Мгновение перламутром жемчуга виснет.

И длинными нитками бус падает,

На мелкие брызги дробясь, киснет.

Молоко біжить із пакета порожнини,

Куточками губ по вилицях вниз тягнеться,

Наповнюючи цифрами своєї густини,

І дедалі більше починає подобатися.

Коли уламки білі, хапають горло.

У яснах стигнуть нерви чорні дірки.

Я насичуюсь, здобутим сьогодні горлом,

Шматком відірваним від сірого тіла світу.

А стіл білим снігом тішить.

Миттєвість перламутром перлів висне.

І довгими нитками намиста падає,

На дрібні бризки дроблячись, кисне.