Весна I - Йовин

Реки дорог белым снегом замело,

Лед между строк, словно битое стекло,

Разлетелся, рассыпался осколками.

Не унять моей тоски,

Бесконечно далеки,

Промежутки между строками.

Но вот она, весна — беспечна и легка,

И лед дробит ее веселая рука.

Растопила-расплакалась, счастливая,

Заблудилась по пути.

Так свети же мне, свети,

Моя полночь торопливая.

Сон — за порог, да обратно не идет.

Лед между строк, на дворе солнцеворот.

В небесах заря с зарею встречается,

Истрепался белый флаг

В бесполезности атак

И дозор не возвращается.

Хлад да туман, белый снег среди холмов,

Рвет ураган построенье моих слов…

Что поделать, коль проиграно сраженье?

Звоном грянула весна,

Открывает мир она

И огонь — на пораженье.

Річки доріг білим снігом замело.

Лід між рядків, наче бите скло,

Розлетівся, розсипався уламками.

Не вгамувати моєї туги,

Нескінченно далекі,

Проміжки між рядками.

Але ось вона, весна — безтурботна і легка,

І лід дробить її весела рука.

Розтопила-розплакалася, щаслива,

Заблукала по дорозі.

Так світи, що мені, світи,

Моя опівночі кваплива.

Сон— за поріг, так назад не іде.

Лід між рядків, на дворі сонцеворот.

В небесах зоря із зарею зустрічається,

Витріпався білий прапор

У безкорисності атак

І дозор не повертається.

Холод та туман, білий сніг серед пагорбів,

Рве ураган побудова моїх слів…

Що зробити, якщо програно бій?

Дзвоном гримнула весна,

Відкриває світ вона

І вогонь — на поразку.