Меридиан - Йовин

Ходим и ходим среди орбит,

Ждем рандеву в полосе прилива —

По вечерам здесь бывает красиво,

Мачта Голландца мерно скрипит,

По водостокам зеленые цифры

Медленно полнят собой океан.

Мы — это те, кто составили мифы,

мы — это те, кто стучится в экран.

Мы — это те, кто глядится с башни

В зеркало волн на исходе дня,

Пеплом наполнена наша броня,

Мы — это те, кто живет вчерашним,

Те, кто сошли с колесницы Феба,

Бросившись в серый гранитный шторм,

Вечно блуждая меж сном и небом,

Вечно не обогнув мыс Горн.

Ты не туда несешься, Голландец,

Это не та сторона луны,

Лучше уснуть и не видеть сны,

Чем безнадежно заряды тратить.

Сколько сейчас их во мраке гаснет

В здешних волнах — и что из них я?

Но меридиан твоего бытия

Пересекает мое запястье.

Ходимо і ходимо серед орбіт,

Чекаємо на рандеву в смузі припливу —

Вечерами тут буває красиво,

Щогла Голландця мірно скрипить,

По водостоках зелені цифри

Повільно повнять собою океан.

Ми— це ті, хто склали міфи,

ми — це ті, хто стукає в екран.

Ми— це ті, хто виглядає з вежі

У дзеркало хвиль на виході дня,

Попелом наповнена наша броня,

Ми— це ті, хто живе вчорашнім,

Ті, хто зійшли з колісниці Феба,

Кинувшись у сірий гранітний шторм,

Вічно блукаючи між сном і небом,

Вічно не обігнувши мис Горн.

Ти не туди мчить, Голландець,

Це не той бік місяця,

Краще заснути і не бачити сни,

Чим безнадійно витрачати заряди.

Скільки зараз їх у темряві гасне

У тутешніх хвилях і що з них я?

Але меридіан твого буття

Перетинає моє зап'ястя.