Менуэт - Йовин

Я влюбилась в метро

В силуэт запредельный,

Отразившийся в глади

Оконного льда.

Он, конечно, герой —

(В этом нету сомнений!)

При парадном параде

Возникший сюда.

Он изыскан и рьян,

Я мила и жеманна.

Приглашенье на бал?

Почему бы и нет?

Он почти дон Жуан,

Я почти донна Анна,

Кринолиновый зал,

Кружевной менуэт.

Но напрасно сияла

Нам луна с небосвода…

Мы недвижно стояли,

Ожидая чего-то.

Метроном менуэта

Отмерял нам минуты,

Сладкозвучье сонета

Перепутало путы.

Я в сплошных кринолинах,

Он в сплошных позументах,

В аромате жасмина

На своих постаментах —

Нет бы вымолвить слово,

Нет бы двинуть рукою —

Невозможно такого,

Не нарушив покоя.

Ах, зачем мы молчали,

Отражаясь друг в друге,

Ах, зачем мой герой

Оборвал эту нить?

Переполнен печалью,

Поезд ехал по кругу.

Сантименты долой!

Мне пора выходить.

Изваяния немы —

В немоте нет обмана,

И на этом перо

Ставит точку в альбом.

Вот достойная тема

Завершенья романа:

Не влюбляйтесь в метро,

И не стойте столбом!

Я закохалася в метро

В силует позамежний,

Той, що відбився в гладі

Віконного льоду.

Він, звісно, ​​герой —

(У цьому немає сумнівів!)

При парадному параді

Виниклий сюди.

Він вишуканий і р'ян,

Я мила і мани.

Запрошення на бал?

Чому б і ні?

Він майже дон Жуан,

Я майже донна Ганна,

Криноліновий зал,

Мереживний менует.

Але даремно сяяла

Нам місяць з небосхилу…

Ми нерухомо стояли,

Чекаючи чогось.

Метроном менуету

Відміряв нам хвилини,

Солодкозвучне сонета

Переплутало пута.

Я в суцільних кринолінах,

Він у суцільних позументах,

В ароматі жасмину

На своїх постаментах —

Ні, щоб вимовити слово,

Ні, щоб рушити рукою

Неможливо такого,

Не порушивши спокою.

Ах, навіщо ми мовчали,

Відбиваючись один в іншому,

Ах, навіщо мій герой

Обірвав цю нитку?

Переповнений смутком,

Потяг їхав кругом.

Сантименти геть!

Мені час виходити.

Статуї німії —

У немоті немає обману,

І на цьому перо

Ставить крапку в альбом.

Ось гідна тема

Завершення роману:

Не закохайтеся в метро,

І не стойте стовпом!