Ронсеваль - Йовин

Ты тогда уже знал лучше нас, но молчали не дрогнув губы,

Что ты знал в тот последний час, час когда закричали трубы?

Рухнул в дребезги свод земной, и запели, и заплясали,

И схлестнулась волна с волной, разбиваясь меж стен Ронсеваля!

Разбиваясь меж стен...

Ты же знал на вопрос ответ, уходя обо всем уже знал ты,

И смотрел неотрывно вслед синий взгляд златокудрой Альды.

А ты спорить решил с судьбой, не познав ни любви, ни печали,

Принимал свой последний бой между стылых камней Ронсеваля!

Между стылых камней...

Слышишь бьется, как кровь в виске, стук копыт - это мчит подмога!

Но сломавшись в твоей руке, разлетелись осколки рога!..

Торжествующий крик врага, переливы пьянеющей стали,

Слышишь - звонко трубят рога, эхом бьются в груди Ронсеваля!

Эхом бьются в груди...

И сжимая в ладонях клинок, ты смеялся легко и беспечно,

Уходя за последний порог, в безоглядную дальнюю вечность,

В безоглядную дальнюю даль, к голосам, что безмолвно звали,

Оставляя на век Ронсеваль, оставаясь на век в Ронсевале...

Оставляя на век...

Оставаясь на век...

Ти тоді вже знав краще за нас, але мовчали не здригнувшись,

Що ти знав у ту останню годину, коли закричали труби?

Рухнув у брязкіт звід земний, і заспівали, і затанцювали,

І схлинулася хвиля з хвилею, розбиваючись між стінами Ронсеваля!

Розбиваючись між стінами...

Ти ж знав на запитання відповідь, йдучи про все, вже знав ти,

І дивився невідривно слідом синій погляд златокудрої Альди.

А ти сперечатися вирішив з долею, не пізнавши ні кохання, ні смутку,

Приймав свій останній бій між стилі камені Ронсеваля!

Між стилі каміння...

Чуєш б'ється, як кров у скроні, стукіт копит - це мчить підмога!

Але зламавшись у твоїй руці, розлетілися уламки рога!

Урочистий крик ворога, переливи п'янкої сталі,

Чуєш - дзвінко трубять роги, луною б'ються в грудях Ронсеваля!

Відлунням б'ються в грудях...

І стискаючи в долонях клинок, ти сміявся легко та безтурботно,

Ідучи за останній поріг, у безоглядну дальню вічність,

У безоглядну далеку далечінь, до голосів, що безмовно звали,

Залишаючи на вік Ронсеваль, залишаючись на вік у Ронсевалі.

Залишаючи на вік...

Залишаючись на вік.