Сердце - Йовин

За моим сердцем приходила полночь.

Обещала бессчетно серебра пригоршни,

Обещала хранить его в бархатном футляре

Между звёзд и сапфиров, рубинов, алмазов.

Только были фальшивы её обещанья,

Серебро луны ничего не стоит

Я сказала: «Полночь, возвращайся обратно,

Не отдам я тебе своё бедное сердце…»

За моим сердцем зима приходила.

Обещала одеть его в белые одежды,

Обещала чертоги до самого неба,

Зеркала изо льда, покрывала из шёлка.

Только голос её скрипел, как полозья,

А окно леденело от её дыханья.

Я сказала: «Зима, возвращайся обратно

Не отдам я тебе своё бедное сердце…»

За моим сердцем приходили люди.

Обещали любить и беречь его вечно.

Но их руки были черны по локоть,

А глаза смотреть ни на что не хотели.

А в домах сундуки под замками гремели —

Там стучали и бились сердца чужие.

Я сказала: «Люди, возвращайтесь обратно,

Не отдам я вам своё бедное сердце…»

Я возьму своё сердце и брошу в море.

Пусть оно упадёт за край горизонта.

Пусть оно утонет в пучине водной.

Пусть его унесёт далёким теченьем.

Пусть над ним проплывают дельфины и рыбы.

Пусть оно никогда не узнает печали.

Пусть его возьмёт русалка морская,

У которой сроду не было сердца…

За моїм серцем приходила опівночі.

Обіцяла багато срібла жмені,

Обіцяла зберігати його в оксамитовому футлярі

Між зірок і сапфірів, рубінів, алмазів.

Тільки були фальшиві її обіцянки,

Срібло місяця нічого не коштує

Я сказала: «Північ, повертайся назад,

Не віддам я тобі своє бідне серце…»

За моїм серцем зима приходила.

Обіцяла одягнути його в білий одяг,

Обіцяла чертоги до самого неба,

Дзеркала з льоду, покривала з шовку.

Тільки голос її скрипів, як полозья,

А вікно замерзло від її дихання.

Я сказала: «Зима, повертайся назад

Не віддам я тобі своє бідне серце…»

За моїм серцем приходили люди.

Обіцяли любити і берегти його вічно.

Але их руки були чорні по лікоть,

А очі дивитися ні на що не хотіли.

А в будинках скрині під замками гриміли —

Там стукали і билися серця чужі.

Я сказала: «Люди, повертайтеся назад,

Не віддам я вам своє бідне серце ... »

Я візьму своє серце і кину в море.

Нехай воно впаде за край горизонту.

Нехай воно потоне в безодні водній.

Нехай його віднесе далекою течією.

Нехай над ним пропливають дельфіни та риби.

Нехай воно ніколи не пізнає печалі.

Нехай його візьме русалка морська,

У якої зроду не було серця…