Изменить не можешь - Йовин

Отвори двери, когда за тобою придут,

Молча иди и не спрашивай, почему.

Ты не преступник, ты просто не сделал шаг,

Будешь за это расстрелян дважды.

Раннее утро, с небес моросит вода,

Стой и не спрашивай, что ты такого сделал.

Если всю жизнь ты привык ожидать суда,

Просто молчи и жди своего расстрела.

Лязгнут затворы, а ты продолжай молчать,

Слушай, как делят твои сапоги солдаты.

Подан сигнал, осталось недолго ждать,

Пуля ни в чем не виновата.

Ты не готов, но ведь ты никогда не готов

К штурму небес, покорению дальних высей.

Здесь твое место, в ряду безымянных крестов

Тех, от кого ничего не зависит.

Может быть, ты бы гордился своей судьбой,

Может, носил ордена и другое имя,

Может быть, все завершится само собой,

Может быть, пуля ударит мимо.

Залпом взметнет воронье с ледяной земли,

Это уже никого не должно тревожить.

Поздно кричать о свободе.

«Солдаты, пли!»

Ты ничего изменить не можешь.

Відчини двері, коли за тобою прийдуть,

Мовчки йди і не питай, чому.

Ти не злочинець, ти просто не зробив крок,

Будеш за це розстріляний двічі.

Ранній ранок, з небес мрячить вода,

Стій і не питай, що ти такого зробив.

Якщо все життя ти звик чекати суду,

Просто мовчи і чекай свого розстрілу.

Ляснуть затвори, а ти продовжуй мовчати,

Слухай, як ділять твої чоботи солдати.

Подано сигнал, залишилося недовго чекати,

Куля ні в чому не винна.

Ти не готовий, але бо ти ніколи не готов

До штурму небес, підкорення далеких висів.

Тут твоє місце, в ряді безіменних хрестів

Тих, від кого нічого не залежить.

Можливо, ти би пишався своєю долею,

Може, носив ордени та інше ім'я,

Можливо, все завершиться само собою,

Може, куля вдарить повз.

Залпом здійме вороння з крижаної землі,

Це вже нікого не повинно турбувати.

Пізно кричати про свободу.

«Солдати, пли!»

Ти нічого змінити не можеш.