В тишине - Екатерина Яшникова

В тишине зарождается самое сильное чувство.

Как жемчужина в теле моллюска.

Как новое солнце.

Как крапива, которой руками боишься коснуться,

А крапива не жжётся.

Я бегу по аллеям

Печального образа рыцарем.

Мои губы алеют

Как маленький флаг революции.

В городах провода и деревья захвачены птицами.

Эти птицы смеются.

Надо мною смеются и правильно делают.

Только

Им не сделать больнее тому, что скрываю под кожей.

В моём чувстве не будет ни цели, ни такта, ни толка.

Тем оно и дороже.

У тиші зароджується найсильніше почуття.

Як перлина у тілі молюска.

Як нове сонце.

Як кропива, якою руками боїшся торкнутися,

А кропива не палиться.

Я біжу алеями

Сумного образу лицарем.

Мої губи червоніють

Як маленький прапор революції.

У містах дроти та дерева захоплені птахами.

Ці птахи сміються.

Наді мною сміються і правильно роблять.

Тільки

Їм не зробити болючіше тому, що приховую під шкірою.

У моєму почутті не буде ні мети, ні такту, ні штибу.

Тим воно й дорожче.