Партия в шахматы - Екатерина Яшникова

Что ты ищешь в этом мире из песка и пыли, милый мальчик?

И кому ты пишешь письма по ночам, чтоб сжечь на рассвете?

Вижу я за маской злобы страх – чего же ты боишься, мальчик?

Не того ль, что все фигуры по дороге раскидает ветер?

В небе месяца блесна

Звёзд серебряные нити

В день, когда умрёт весна

Вы её похороните в нём.

Тот не ведает печали, кто простому счастью был научен,

Кто же ищет за пределом – никогда не обретёт покоя.

Горе от ума – всё верно, что ж, тогда ты объясни мне, ну чем

Ты так одержим, что Чёрный Май ты навсегда связал с собою?

В небе месяца блесна

Звёзд серебряные нити

В день, когда умрёт весна

Вы её похороните в нём

Что ты ищешь в этом мире из песка и пыли, милый мальчик?

И кому ты пишешь письма по ночам, чтоб сжечь их на рассвете?

Вновь ты уплывёшь к далёким берегам, мне так и не ответив.

Может быть тебя и нет, а может быть и не было тем паче.

В небе месяца блесна

Звёзд серебряные нити

В день, когда умрёт весна

Вы её похороните в нём

Що ти шукаєш у цьому світі з піску та пилу, милий хлопче?

І кому ти пишеш листи ночами, щоб спалити на світанку?

Бачу я за маскою злості страх - чого ж ти боїшся, хлопче?

Чи не те, що всі фігури по дорозі розкидає вітер?

У небі місяця блешня

Зірок срібні нитки

У день, коли помре весна

Ви її поховаєте у ньому.

Той не знає смутку, хто простому щастю був навчений,

Хто ж шукає за межею - ніколи не знаходить спокою.

Горе від розуму - все вірно, що ж, тоді ти поясни мені, ну чим

Ти так одержимий, що Чорний Май ти назавжди пов'язав із собою?

У небі місяця блешня

Зірок срібні нитки

У день, коли помре весна

Ви її поховаєте у ньому

Що ти шукаєш у цьому світі з піску та пилу, милий хлопче?

І кому ти пишеш листи ночами, щоб спалити їх на світанку?

Знову ти відпливеш до далеких берегів, мені так і не відповівши.

Може бути тебе й ні, а може й не було тим більше.

У небі місяця блешня

Зірок срібні нитки

У день, коли помре весна

Ви її поховаєте у ньому