Уходи. Уходи - Екатерина Яшникова

Уходи.

Уходи.

Как тепло отыгравшего лета,

Как из памяти строчка куплета,

Чаинка из сита – незаметно.

Пусть голос и черты ещё не забыты,

Я попробую их заменить каламбурами быта.

Потому что больнее держать неуместную ноту,

Чем упасть в тишину.

Есть в падении доля полёта.

И пока я лечу, я почти не жалею об этом.

Іди.

Іди.

Як тепло відіграло літа,

Як з пам'яті рядок куплету,

Чаїнка із сита – непомітно.

Нехай голос і риси ще не забуті,

Я спробую замінити їх каламбурами побуту.

Тому що болючіше тримати недоречну ноту,

Чим впасти у тишу.

Є в падінні частка польоту.

І поки я лечу, я майже не жалкую про це.