Полудыша - Екатерина Яшникова

А утро вышло слишком душным.

Не продохнуть.

Мне позвонить кому-то нужно.

Кому-нибудь.

Сказать, что в лёгких пыль и снежность,

Февральский лёд.

И недосказанная нежность

Сквозь них растёт.

Попробовать открыть фрамугу,

Искать ключи,

Смотреть, как солнце клонит к югу

Свои лучи,

Смотреть до слёз как снова в воду

Сползает шар.

Пытаться жить.

Без кислорода.

Полудыша.

А ранок вийшов надто задушливим.

Чи не продихнути.

Мені зателефонувати комусь треба.

Комусь.

Сказати, що в легких пил і сніжність,

Лютневий лід.

І недомовлена ​​ніжність

Крізь них росте.

Спробувати відкрити фрамугу,

Шукати ключі,

Дивитися, як сонце хилить на південь

Свої промені,

Дивитися до сліз як знову у воду

Сповзає куля.

Намагатися жити.

Без кисню.

Полудиша.